Альгологія

У нашому центрі ми проводимо необхідні процедури для лікування болю у своїх пацієнтів. Тривалий біль приносить власнику відчутні фізичні та моральні страждання, погіршує якість життя, провокує появу депресій. Тому дуже важливо визначити першопричину, супутні патологічні процеси болю, психоемоційний стан людини і лише тоді розпочати комплексне лікування постійного хронічного болю під наглядом кваліфікованого фахівця.

Гострі болі найчастіше є одним із проявів будь-якого захворювання чи травми тканин. Її можна віднести до фізіологічної, тому що вона виражає захисну реакцію організму на зовнішні подразники, подає сигнал про порушення та формує в організмі комплексні пристосувальні реакції.

Лікування гострого болю в першу чергу прямує на усунення її причини або блокаду її негативного впливу.

Хронічний біль або часто біль, що часто виникає, характеризується багатьма складовими у своїй появі. Воно включає психологічні, патофізіологічні та соціальні фактори, які взаємодіють між собою.

Болі постійного характеру переважно мають таке походження:

• раковий процес;
• невропатія;
• опіки;
• травми;
• вживання деяких видів медпрепаратів;
• часті стресові ситуації;
• наслідки хірургічного втручання;
• хвороби кістково-м’язової системи та внутрішніх органів;
• малорухливий спосіб життя;
• фантомний больовий синдром (після ампутації кінцівок)

Лікування хронічного болю

Згідно з міжнародним визначенням, хронічний біль – це неприємне емоційне переживання та сенсорне відчуття, яке триває понад три місяці.

Її поява найчастіше пов’язана із соматичними патологіями та функціональними порушеннями нервової системи. Хронічний больовий синдром як окреме захворювання виникає при розладах у психоемоційній сфері.

Хронічні болючі відчуття можуть не проходити навіть після усунення першопричини їх появи. Часто їм супроводжують прояви депресивного розладу:

• надмірна стомлюваність;
• занижена самооцінка;
• порушення сну;
• складнощі з концентрацією уваги;
• почуття безнадійності та приреченості.

Якщо не було виявлено патології, що викликає синдром або знеболювальні препарати виявилися неефективними, лікування болю має набути вигляду відокремленої терапії.

Лікування хронічного болю включає наступні заходи

• відновлення хімічних мозкових процесів із застосуванням антидепресантів;
• знеболення медикаментами;
• вироблення у хворого мотивації до якнайшвидшого одужання;
• процедури з усунення м’язової напруги та відновлення рухливості (лікувальна фізкультура, плавання, фізіотерапія, масаж та ін.).
• Антидепресанти та знеболювальні ліки мають масу протипоказань та побічних ефектів, тому лікування болю має здійснюватися під контролем лікаря.
• Найкращих результатів вдається досягти у спеціалізованих центрах.
• Медикаментозна терапія поділяється на два основні підвиди:
• ад’ювантні анальгетики (коанальгетики) – транквілізатори, антигістамінні засоби, антиконвульсанти;
• опіоїдні та неопіоїдні анальгетики.
• Коанальгетики відносяться до медпрепаратів, які нейтралізують побічні дії опіоїдів для досягнення тривалого ефекту або забезпечують аналгезію (зменшення больової чутливості).

Лікування онкологічного болю

Больовий синдром – часте супутнє прояв онкологічних захворювань. Під час прогресу раку біль відчувають 60-90% хворих. Найчастіше причиною стає хвороба. Також поява болю може викликати запальний процес, який супроводжує рак або післяопераційну рану. У деяких випадках провокуючим поштовхом стають інші захворювання: невралгія, артрит, ураження суглобів.

Біль при розвитку пухлини поділяють за походженням больового потоку на:

• невропатичну;
• соматичну;
• вісцеральну;
• психогенну.

За тривалістю: на гостру та хронічну. Інтенсивність визначається за спеціальною шкалою. Також існує класифікація за суб’єктивною оцінкою відчуттів:

• пульсуюча;
• колюча;
• пекуча;
• свердлувальна;
• ріжуча.

Визначення всіх показників має важливе значення для вибору відповідного типу лікування болю. Основна складність у підборі ефективної оздоровчої програми – труднощі, які виникають у пацієнтів у визначення джерела болю та його характеру.

Лікування болю в онкологічних хворих передбачає призначення ненаркотичних аналгетиків з поступовим переходом спочатку до слабких, а потім до сильнодіючих опіатів.

Лікування сильного болю потребує термінового застосування фармакотерапії з блокуванням нервів місцевою анестезією.