Тема «делірій» охоплює характерні прояви, можливі причини, підхід до діагностики та основні принципи лікування або ведення. Одна ознака сама по собі не підтверджує діагноз. Якщо симптоми стійкі, посилюються, повторюються або виникають раптово й тяжко, потрібна медична оцінка. Тактика завжди залежить від конкретної клінічної ситуації та супутніх факторів.
Делірій — гострий стан зміненої свідомості, що виникає за короткий час і спричиняє серйозні порушення психічних процесів. Це клінічна картина, яка перебігає з вираженими коливаннями здатності людини мислити, сприймати, усвідомлювати навколишнє та зосереджувати увагу. Зазвичай він розвивається раптово протягом годин або днів, а симптоми можуть посилюватися й слабшати впродовж доби. Людина в стані делірію може втрачати зв'язок з оточенням. Вона може плутати місце, де перебуває, у неї може порушуватися сприйняття часу та виникати галюцинації.
Що таке делірій?
Це гостре порушення функцій мозку, що характеризується раптовим затьмаренням свідомості, втратою уваги, розладом мислення та серйозними труднощами в інтерпретації навколишнього. Цей стан може розвиватися на тлі неврологічного або системного захворювання й спричиняти ілюзії чуттєвого сприйняття. Людині важко розуміти сказане, логічно мислити та ухвалювати рішення. Зазвичай перебіг хвилеподібний. Пацієнт в одну мить може виглядати бадьорим і зацікавленим, а невдовзі — перебувати в повному затьмаренні свідомості. Делірій вважають невідкладним станом, оскільки здебільшого він є симптомом іншої хвороби, яка потребує лікування.
Чому виникає делірій?
У виникненні делірію відіграють роль метаболічні, інфекційні, неврологічні та токсичні чинники. Раптові зміни в організмі можуть порушувати хімічний баланс мозку й впливати на функції сприйняття та свідомості. Делірій можуть спричиняти інфекції, гарячка, ниркова недостатність, порушення функції печінки, коливання рівня цукру в крові. Серед важливих чинників — залежність від ліків, синдром відміни та побічні ефекти деяких препаратів. У групі ризику насамперед перебувають люди похилого віку, особи з хронічними захворюваннями, пацієнти у відділеннях інтенсивної терапії та люди в післяопераційному періоді. Особливо помітно підвищують імовірність розвитку делірію похилий вік і наявність деменції в анамнезі.
Які симптоми делірію?
Симптоми мають хвилеподібний перебіг. Стан може раптово погіршуватися, а потім знову наближатися до норми. У цей період суттєво страждають когнітивні здібності, сприйняття та поведінка людини. Симптоми здебільшого помічає оточення, оскільки в людини раптово з'являються виражені зміни поведінки та усвідомлення.
Симптоми делірію такі:
- Розсіяність і труднощі з концентрацією уваги
- Втрата пам'яті, нездатність пригадати сказане
- Плутанина в сприйнятті місця, часу та осіб
- Галюцинації (бачення чи чуття того, чого немає)
- Нелогічне мовлення, втрата нитки розмови
- Рухове занепокоєння або надмірна сповільненість
- Порушення циклу сну й неспання
- Страх, параноя, раптові емоційні зміни
Які бувають види делірію?
Делірій може проявлятися в різних видах залежно від симптомів, характеру поведінки та клінічного перебігу. Оскільки кожен вид перебігає з різними симптомами, підхід до лікування також відрізняється.
Види делірію такі:
- Гіперактивний делірій (збудження, крики, агресія, порушення сну)
- Гіпоактивний делірій (млявість, відсутність реакції, сонливість)
- Змішаний делірій (почергова поява гіперактивних і гіпоактивних симптомів)
- Делірій, зумовлений соматичним станом
Які захворювання спричиняють делірій?
Делірій здебільшого є наслідком іншого розладу, тому визначення медичних станів, що його спричиняють, становить основу лікування. Інфекції, особливо сечовивідних шляхів і пневмонія, належать до найпоширеніших причин у людей похилого віку. Такі метаболічні стани, як нестабільний рівень цукру в крові, захворювання щитоподібної залози, ниркова та печінкова недостатність, можуть порушувати функції мозку. Провокуючими чинниками є також серцева недостатність, низький рівень кисню та порушення дихання. Делірій можуть спричиняти такі препарати, як антидепресанти, знеболювальні, анестетики та стероїди.
Як діагностують делірій?
Діагностика починається зі спостереження за раптовими змінами поведінки, когнітивного стану та взаємодії пацієнта з оточенням. Лікар отримує від родичів пацієнта інформацію про початок, тривалість симптомів і провокуючі чинники. Проводять оцінку психічного стану, вимірюючи увагу, зв'язність мовлення, пам'ять і орієнтацію пацієнта. Для пошуку метаболічних порушень використовують аналізи крові, аналіз сечі та біохімічні показники. Методи візуалізації мозку (КТ, МРТ) застосовують за підозри на травму, пухлину або інфаркт. Важливо переглянути препарати, які приймає пацієнт, оскільки делірій, спричинений побічною дією ліків, трапляється досить часто.
Чим делірій відрізняється від деменції (недоумства)?
Хоча делірій і деменція мають схожі симптоми, вони відрізняються часом початку, перебігом і підходом до лікування. Делірій виникає за дуже короткий час, і його симптоми мають хвилеподібний характер. Деменція натомість прогресує протягом місяців або років і є стійкою. При делірії рівень свідомості та увага помітно порушені, тоді як при деменції спостерігається повільне погіршення пам'яті та когнітивних функцій. Делірій здебільшого оборотний, тоді як деменція стійка, і повне одужання неможливе.
Як лікують делірій?
Основна мета лікування — виявити та усунути причину, що лежить в основі. За наявності інфекції призначають антибіотики, при електролітних порушеннях — корекцію, при коливаннях рівня цукру в крові — його регулювання. Важливою частиною лікування є контроль болю, киснева підтримка, водно-електролітний баланс. Для пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії необхідно впорядкувати чинники середовища (освітлення, шум, орієнтацію). За потреби можуть застосовуватися короткочасні заспокійливі препарати. Під час лікування одужання пришвидшують підтримка родини, присутність поруч із пацієнтом людей, які викликають довіру, і відкрита комунікація.
Чи можна запобігти делірію?
Хоча повністю запобігти делірію неможливо, ризик можна знизити, а за раннього втручання він може перебігати легше. Важливі регулярний сон, достатнє споживання рідини, прийом ліків під контролем лікаря та запобігання різким коливанням рівня цукру в крові. У лікарнях, особливо для пацієнтів похилого віку та після операцій, корисна підтримка орієнтації (інформування про день, час і місце). Стратегіями профілактики є раннє лікування інфекцій, запобігання тривалій нерухомості та контроль рівня кисню. Родина також може сприяти лікуванню, рано помічаючи симптоми.
Поширені запитання про делірій
Чи є делірій тимчасовим?
Здебільшого він тимчасовий, і після лікування основної причини симптоми можуть минути. Однак якщо лікування запізнюється, він може залишити стійкі наслідки.
Чи поширеніший делірій серед людей похилого віку?
Так, він частіше трапляється в людей віком понад 65 років, з хронічними захворюваннями та в тих, хто лікується в лікарні. З віком мозок стає чутливішим до стресових чинників.
Чи є делірій і психоз одним і тим самим?
Ні, психоз проявляється переважно розладами мислення та сприйняття, тоді як делірій перебігає зі змінами свідомості та уваги. Клінічне розмежування потребує професійної оцінки.
Чи минає делірій самостійно?
У деяких легких випадках він може бути тимчасовим. Однак якщо причину не лікувати, він може призвести до серйозних ускладнень. Тому необхідна оцінка лікаря.
Чи повторюється делірій?
Якщо причина, що лежить в основі, з'являється знову, делірій може повторитися. Особливо високий ризик у людей із хронічними захворюваннями.
Часті запитання
Які ознаки є найважливішими?
Важливими є не лише окремі симптоми, а й їх тривалість, прогресування, повторюваність та вплив на повсякденне життя. Стійка або незвична зміна потребує медичної оцінки, особливо якщо вона посилюється, супроводжується сильним болем, кровотечею, задишкою, порушенням свідомості чи іншими тривожними ознаками.
Як встановлюють діагноз?
Діагностика зазвичай починається зі збору анамнезу та клінічного огляду. Залежно від підозрюваної причини лікар може призначити лабораторні аналізи, методи візуалізації, функціональні дослідження або спеціальні тести. Один результат рідко оцінюють ізольовано: важлива вся клінічна картина.
Від чого залежить лікування?
Тактика залежить від встановленої причини, тяжкості стану, віку, супутніх захворювань, ліків і результатів обстеження. Лікування може включати спостереження, зміни способу життя, медикаментозну терапію, реабілітацію або процедури. Самостійно починати чи припиняти рецептурні препарати не рекомендується.
Коли потрібно звернутися по невідкладну допомогу?
Негайна оцінка потрібна при раптовому значному погіршенні стану, утрудненому диханні, сильній кровотечі, непритомності, новому неврологічному дефіциті, дуже сильному болю або інших симптомах, що швидко прогресують. У таких ситуаціях не варто чекати планового прийому чи покладатися лише на домашні заходи.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.