Тема «діабетична стопа» охоплює характерні прояви, можливі причини, підхід до діагностики та основні принципи лікування або ведення. Одна ознака сама по собі не підтверджує діагноз. Якщо симптоми стійкі, посилюються, повторюються або виникають раптово й тяжко, потрібна медична оцінка. Тактика завжди залежить від конкретної клінічної ситуації та супутніх факторів.
Діабет — хронічне захворювання, що виникає внаслідок недостатнього вироблення інсуліну в організмі або порушення його використання. Тривалий неконтрольований діабет з часом може спричиняти різні ускладнення. Одне з головних серед них — діабетична стопа. Зокрема, руйнування, яке високий рівень цукру в крові спричиняє в судинах і нервових закінченнях, з часом серйозно впливає на здоров'я стоп і створює умови для появи ран. Діабетична стопа — дуже важлива проблема, яка може починатися з простої ранки чи тріщини й прогресувати аж до глибоких інфекцій і гангрени. Проблеми діабетичної стопи, лікування яких відкладають або якими нехтують, можуть призводити до серйозних інфекцій, а в крайніх випадках — до ампутації. Тому вкрай важливо, щоб люди з діабетом були поінформовані про діабетичну стопу й на ранньому етапі вживали необхідних заходів.
Що таке діабетична стопа?
Це загальна назва серйозних ускладнень, що розвиваються на стопі внаслідок діабету. Вона виникає через ушкодження судин (діабетична васкулопатія) та ушкодження нервів (діабетична нейропатія), спричинені тривало підвищеним рівнем цукру в крові. У людей із діабетом високий рівень цукру з часом ушкоджує нервові закінчення в ділянці стопи. Це спричиняє втрату чутливості стопи й не дає людині відчувати травми чи подразнення, через що рани стопи прогресують непомітно. Крім того, пов'язані з діабетом порушення кровообігу в судинах також спричиняють серйозні проблеми зі здоров'ям у ділянці стопи.
У механізмі розвитку діабетичної стопи велику роль відіграє саме ураження нервів і судин. Ушкодження нервів (діабетична нейропатія) призводить до порушень і втрати чутливості. Через це пацієнт може не помічати натирань взуттям, перепадів температури та дрібних порізів. З часом ці дрібні рани стають вразливими до розвитку інфекції. Без лікування вони можуть прогресувати аж до гангрени. Закупорка судин стопи, своєю чергою, порушує живлення тканин, що уповільнює або повністю зупиняє загоєння ран. Тому людям із діабетом необхідно дбати про догляд за стопами й регулярно оцінювати можливі ризики.
Найсерйозніший ризик при діабетичній стопі полягає в тому, що рани набувають хронічного характеру, інфікуються, і ця інфекція поширюється на глибокі тканини і навіть на кістки. У міру прогресування інфекцій їх лікування ускладнюється. У деяких випадках може виникнути ризик ампутації. Діабетична стопа може спричиняти й зменшення кровотоку в кінцівках унаслідок порушення кровообігу. Це порушення кровообігу, перешкоджаючи живленню тканин, ускладнює загоєння ран і може провокувати розвиток гангрени.
Важливу роль у розвитку діабетичної стопи відіграють і судинні порушення. Атеросклероз і порушення кровообігу, що розвиваються на тлі діабету, не дають достатній кількості крові й кисню надходити до ділянки стопи. Це уповільнює загоєння ран на стопах і спричиняє ослаблення тканин. Через недостатнє живлення тканин навіть дрібні рани можуть за короткий час набути серйозних масштабів. Тому людям із діабетом дуже важливо приділяти максимальну увагу здоров'ю стоп і, виявивши будь-яку проблему на ранньому етапі, консультуватися з лікарем-спеціалістом.
Симптоми діабетичної стопи
На початку пацієнти часто можуть не помічати незначних скарг. Втрата чутливості стоп через ушкодження нервів призводить до того, що багато проблем виявляють пізно. Постійне поколювання, оніміння та відчуття поколювання голками в стопах належать до важливих ранніх симптомів діабетичної стопи. Крім того, часто трапляються дерматологічні проблеми, як-от сухість, тріщини та лущення шкіри. Такі ознаки, як відчуття, що стопи холодніші чи тепліші, ніж зазвичай, блідість або синюшність шкіри, також можуть свідчити про серйозні порушення кровообігу. Набряк гомілковостопних суглобів і стоп, неприємний запах, виділення чи почервоніння, що вказують на наявність інфекції, також є важливими симптомами діабетичної стопи. Потовщення нігтів, врослі нігті та утворення ділянок ороговілої шкіри — інші симптоми, на які слід звертати увагу людям із діабетом. Симптоми діабетичної стопи такі:
- Втрата або виразне зниження чутливості стоп
- Оніміння, поколювання та печіння в стопах
- Повільне загоєння ран або відсутність загоєння
- Набряк, набряклість і почервоніння стоп
- Сухість, тріщини та лущення шкіри стоп
- Зміни температури стоп (відчуття надмірного холоду або тепла)
- Зміна кольору шкіри стоп (блідість, синюшність, потемніння)
- Виділення з неприємним запахом із ран стопи та ознаки інфекції
- Збільшення кількості мозолів і ділянок ороговілої шкіри
- Деформація та потовщення нігтів на ногах
- Деформації гомілковостопних суглобів або пальців
Як доглядати за діабетичною стопою?
Догляд за діабетичною стопою має вирішальне значення для підвищення якості життя людей із діабетом і запобігання серйозним ускладненням. Основний принцип догляду за стопами — щоденний уважний огляд стоп і дотримання регулярних гігієнічних звичок. Людям із діабетом слід мити стопи теплою водою щонайменше раз на день і повністю висушувати їх м'яким рушником. Стопи ніколи не слід залишати вологими; особливо слід стежити, щоб волога між пальцями була ретельно видалена. Щоб запобігти сухості та тріщинам шкіри, слід регулярно використовувати зволожувальні креми, але не наносити їх між пальцями. Нігті слід обрізати рівно й обережно, уникаючи глибокого обрізання, яке може призвести до вростання нігтя та порізів. Людям із діабетом ніколи не слід ходити босоніж; варто обирати зручне, комфортне, ортопедичне взуття, що відповідає будові стопи. Шкарпетки слід обирати нетісні, без швів, бавовняні, які запобігають пітливості. Крім того, слід регулярно перевіряти стопи на наявність ран та ознак інфекції, а в разі будь-якої проблеми негайно звертатися до лікаря. Комплексні кроки догляду за діабетичною стопою такі:
- Стопи слід регулярно оглядати щодня (чи немає почервоніння, ран, набряку тощо).
- Стопи слід щодня мити теплою водою, уникаючи гарячої або холодної води.
- Після миття стопи обов'язково слід ретельно висушувати, особливо простір між пальцями.
- Щоб запобігти сухості шкіри, слід регулярно використовувати зволожувальний крем, не наносячи його між пальцями.
- Нігті слід обрізати акуратно й рівно, запобігаючи їх вростанню.
- З мозолями та ділянками ороговілої шкіри обов'язково слід звертатися до медичного фахівця, а не намагатися усунути їх удома.
- Слід обирати ортопедичне взуття, що підтримує стопу, відповідає її формі й має м'яку устілку.
- Шкарпетки мають бути нетісними, без швів і бавовняними.
- Ніколи не слід ходити босоніж; стопи слід захищати від гострих і колючих предметів.
- Для догляду за стопами слід регулярно відвідувати фахівця з діабету або подолога.
Що допомагає при болю в діабетичній стопі?
Біль у діабетичній стопі зазвичай виникає через ушкодження нервів (нейропатію). Він може відчуватися по-різному: як печіння, поколювання, оніміння, пульсація. Інтенсивність болю відрізняється в різних пацієнтів. Іноді він легкий і минущий, а іноді — сильний і постійний. Для полегшення болю в діабетичній стопі можна застосовувати різні методи, і головний із них — регулярний контроль рівня цукру в крові. Утримання рівня цукру під контролем, допомагаючи запобігти подальшому ушкодженню нервових закінчень, може зменшити біль. Одним з ефективних методів усунення болю в діабетичній стопі є препарати, які призначає лікар-спеціаліст для заспокоєння нейропатичного болю. Однак ці препарати обов'язково слід приймати за рецептом і під контролем лікаря.
Важливу роль у зменшенні болю в діабетичній стопі відіграють і методи фізіотерапії. Зокрема, регулярні легкі вправи, посилюючи кровообіг, полегшують біль. Крім того, масаж стоп, підтримуючи кровообіг, може допомагати зменшувати напруження в нервах. Щодо теплових або холодових процедур слід бути обережними. Через втрату чутливості люди з діабетом можуть не помітити опіків або обмороження шкіри. Тому під час таких процедур слід обирати теплу й контрольовану температуру.
Лікування діабетичної стопи
Основна мета лікування — забезпечити загоєння наявних ран, узяти під контроль інфекції, запобігти ушкодженню тканин і зберегти функцію стопи пацієнта. Перший крок у лікуванні діабетичної стопи — ретельний контроль рівня цукру в крові. Високий рівень цукру уповільнюватиме загоєння рани, підвищуватиме ризик інфекції та посилюватиме ушкодження тканин. Тому протягом усього лікування пріоритетом є контроль діабету.
Догляд за раною має вирішальне значення в лікуванні діабетичної стопи. Наявність інфекції — важливий чинник, що ускладнює лікування діабетичної стопи. При інфікованих виразках діабетичної стопи слід розпочинати медикаментозне лікування. Хірургічне лікування розглядають у запущених випадках проблем діабетичної стопи. Зокрема, хірургічне втручання необхідне при гангрені, серйозній інфекції, глибоких ранах і виразках.
До допоміжних методів лікування належить і гіпербарична оксигенотерапія (ГБО). За цього методу тканинам під високим тиском подають чистий кисень, що посилює оксигенацію тканин і прискорює загоєння ран. Крім того, зменшення тиску на стопу за допомогою таких засобів, як спеціальні устілки, ортопедичне взуття та пристрої для розвантаження, полегшуючи навантаження на рану, може підвищувати успішність лікування.
Редакційна колегія Anadolu Medical Center
Лікарі напряму «Інфекційні хвороби» в Anadolu
Часті запитання
Які ознаки є найважливішими?
Важливими є не лише конкретні симптоми, а й їх тривалість, прогресування, поєднання між собою та вплив на повсякденне життя. Стійка або незвична зміна потребує оцінки, особливо якщо вона посилюється.
Коли потрібно звернутися до лікаря?
Заплануйте консультацію, якщо симптоми не минають, повторюються або посилюються. Раптовий сильний біль, значна кровотеча, задишка, непритомність, порушення мовлення, свідомості або інші гострі прояви потребують невідкладної допомоги.
Як встановлюють діагноз?
Діагностика починається з анамнезу та клінічного огляду. Далі лікар за потреби призначає аналізи, візуалізацію або спеціальні тести. Обсяг обстеження залежить від підозрюваної причини.
Чи можна лікуватися самостійно?
Самолікування може приховати симптоми або відкласти правильний діагноз. Особливо обережно слід ставитися до рецептурних ліків, антибіотиків, гормонів, добавок та інвазивних процедур.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.