Тема «фімоз» охоплює характерні прояви, можливі причини, підхід до діагностики та основні принципи лікування або ведення. Одна ознака сама по собі не підтверджує діагноз. Якщо симптоми стійкі, посилюються, повторюються або виникають раптово й тяжко, потрібна медична оцінка. Тактика завжди залежить від конкретної клінічної ситуації та супутніх факторів.
Це стан, що трапляється в чоловіків, за якого крайню плоть (препуцій) неможливо відсунути назад із голівки статевого члена (головки пеніса). Хоча зазвичай він виникає в дитинстві як природний стан, у деяких випадках може зберігатися й у старшому віці. Фімоз може виникати з фізіологічних або патологічних причин. Без лікування він може спричиняти такі проблеми, як утруднене сечовипускання, інфекції та біль. У новонароджених хлопчиків крайня плоть природним чином може бути зрощена з голівкою статевого члена. До 3–5 років цей стан минає самостійно. Однак у деяких випадках таке зрощення стає стійким і потребує лікування.
Що таке фімоз?
Це стан, за якого крайня плоть повністю вкриває голівку статевого члена і її неможливо відсунути назад. Зазвичай у новонароджених хлопчиків цей стан вважають природним, і з ростом дитини він має тенденцію минати самостійно. Однак у деяких випадках він зберігається. Фімоз може виникати як у дітей, так і в дорослих і призводити до таких проблем, як утруднене сечовипускання, біль або інфекція. Фімоз поділяють на дві категорії — фізіологічний і патологічний:
- Фізіологічний фімоз: природно трапляється в новонароджених. Минає в процесі росту, коли крайня плоть розширюється.
- Патологічний фімоз: виникає в дорослому віці або в дитинстві внаслідок інфекцій, травм чи захворювань шкіри. У такому разі крайня плоть втрачає еластичність, і відсунути її з голівки статевого члена неможливо.
Хоча фімоз — поширений стан, без лікування він може спричиняти проблеми зі здоров'ям. Особливо за патологічного фімозу можуть виникати такі ускладнення, як інфекції сечовивідних шляхів, біль і труднощі під час статевого акту.
Чому виникає фімоз?
Причини можна розглядати у двох групах — фізіологічні та патологічні. Фізіологічний фімоз — вроджений стан. Зазвичай він минає в процесі росту. Натомість патологічний фімоз виникає внаслідок деяких проблем зі здоров'ям або травм і може потребувати лікування. Причини фімозу можна перелічити так:
- Природне зрощення: у новонароджених хлопчиків зрощення крайньої плоті з голівкою статевого члена є нормою. Здебільшого це зрощення з ростом дитини роз'єднується самостійно. Воно може зберігатися до 3–5 років і зазвичай не потребує лікування.
- Процес розвитку: у деяких дітей розширення крайньої плоті може відбуватися в старшому віці. Зазвичай цей стан минає до підліткового віку.
- Інфекції: запалення крайньої плоті та голівки статевого члена може спричиняти зрощення та ущільнення шкіри. Повторювані інфекції можуть призводити до потовщення крайньої плоті та втрати її еластичності.
- Травми та неправильна гігієна: спроби насильно відсунути крайню плоть можуть спричинити травму і призвести до фімозу. Недостатня гігієна може спричиняти запалення крайньої плоті та утворення рубцевої тканини.
- Склерозивний лишай (облітеруючий ксеротичний баланіт): хронічне захворювання шкіри, що призводить до ущільнення шкіри статевого члена та звуження крайньої плоті.
- Екзема або псоріаз: запальні захворювання шкіри можуть спричиняти втрату еластичності крайньої плоті.
Порушення структурної цілісності крайньої плоті під час попередніх хірургічних втручань також може спричиняти фімоз. Неправильно виконане обрізання також може призводити до фімозу через травму. Крім того, з віком еластичність крайньої плоті може знижуватися, і може розвинутися фімоз.
Які симптоми фімозу?
Він може проявлятися по-різному — від легкого стану без симптомів до серйозних симптомів, що впливають на повсякденне життя. Симптоми, які зазвичай пов'язані з неможливістю відсунути крайню плоть із голівки статевого члена, можуть різнитися залежно від причини та тяжкості фімозу. Симптоми фімозу можна перелічити так:
- Неможливість відсунути крайню плоть: найхарактерніша ознака фімозу — крайню плоть неможливо відсунути назад із голівки статевого члена. Це стосується як фізіологічного, так і патологічного фімозу.
- Утруднене сечовипускання: особливо в дітей через звуження отвору крайньої плоті можуть спостерігатися напруження, біль під час сечовипускання або стоншення струменя сечі. Під час сечовипускання на кінчику крайньої плоті може утворюватися «балончик» (роздування).
- Біль і дискомфорт: можуть бути чутливість голівки статевого члена, біль у крайній плоті та відчуття дискомфорту, особливо під час статевого акту.
- Ознаки інфекції: через бактерії, що накопичуються під крайньою плоттю, можуть з'являтися неприємний запах, почервоніння, набряк і запалення. Можуть спостерігатися почервоніння, свербіж і відчуття печіння на голівці статевого члена та крайній плоті.
- Кровотеча: у разі спроби насильно відсунути крайню плоть на шкірі можуть виникати дрібні надриви. Ці надриви можуть призводити до кровотечі та утворення рубцевої тканини.
Які бувають види фімозу?
Залежно від причин і механізму виникнення його поділяють на дві основні категорії — фізіологічний і патологічний фімоз. Обидва види можуть виникати в різних вікових групах і за різних умов; їхні симптоми та методи лікування можуть відрізнятися. Фізіологічний фімоз — це природний стан, що зазвичай трапляється в новонароджених хлопчиків і дітей. Такий фімоз вважають частиною процесу росту, і з часом він має тенденцію минати самостійно. Під час народження крайня плоть може бути зрощена з голівкою статевого члена. Цей стан діє як механізм, що захищає голівку від інфекцій. З ростом дитини крайня плоть розширюється, а її еластичність зростає. Більшість випадків фізіологічного фімозу минає у віці 3–5 років. Здебільшого лікування не потрібне. Однак якщо є ускладнення, як-от часті інфекції чи утруднене сечовипускання, може знадобитися втручання лікаря.
Патологічний фімоз натомість розвивається внаслідок захворювання, інфекції, травми чи інших причин. Такий фімоз зазвичай потребує лікування, і важливо усунути причину, що лежить в його основі. Причини можна перелічити так:
- Хронічні інфекції (наприклад, баланіт).
- Травма або спроби насильно відсунути крайню плоть.
- Захворювання шкіри, як-от склерозивний лишай.
- Раніше перенесені хірургічні втручання або ускладнення після обрізання.
Фімоз класифікують також за тяжкістю. Відповідно до цієї класифікації види фімозу такі:
- Повний фімоз: якщо крайня плоть повністю звужена і її взагалі неможливо відсунути, такий стан називають повним фімозом.
- Частковий фімоз: крайню плоть можна частково відсунути, але повністю відкрити голівку не вдається.
- Ускладнений фімоз: вид фімозу, що супроводжується додатковими проблемами, як-от інфекція, кровотеча або рубцева тканина.
Як діагностують фімоз?
Вислухавши скарги пацієнта, лікар оцінює стан крайньої плоті, її еластичність і рухливість. Якщо є утруднене сечовипускання, біль або ознаки інфекції, це також враховують. У дітей діагноз підтверджують такі ознаки, як роздування крайньої плоті під час сечовипускання. Крім того, для оцінки інфекцій чи інших ускладнень, пов'язаних із фімозом, за потреби можуть провести аналіз сечі або аналізи крові. У серйозніших випадках для підтвердження таких станів, як запалення чи утворення рубцевої тканини під крайньою плоттю, зрідка можуть знадобитися додаткові методи візуалізації. Діагностика фімозу зазвичай швидка і безболісна.
Як лікують фімоз?
Лікування фімозу залежить від віку пацієнта, виду фімозу та його тяжкості. Фізіологічний фімоз зазвичай не потребує лікування і з часом минає самостійно. Однак за патологічного фімозу лікування зосереджене на усуненні причини. Крім того, важливо дотримуватися гігієни та запобігати травмам. Незалежно від методу лікування, раннє втручання відіграє ключову роль у запобіганні ускладненням.
Редакційна колегія Anadolu Medical Center
Лікарі напряму «Дитяча хірургія» в Anadolu
Часті запитання
Які ознаки є найважливішими?
Важливими є не лише конкретні симптоми, а й їх тривалість, прогресування, поєднання між собою та вплив на повсякденне життя. Стійка або незвична зміна потребує оцінки, особливо якщо вона посилюється.
Коли потрібно звернутися до лікаря?
Заплануйте консультацію, якщо симптоми не минають, повторюються або посилюються. Раптовий сильний біль, значна кровотеча, задишка, непритомність, порушення мовлення, свідомості або інші гострі прояви потребують невідкладної допомоги.
Як встановлюють діагноз?
Діагностика починається з анамнезу та клінічного огляду. Далі лікар за потреби призначає аналізи, візуалізацію або спеціальні тести. Обсяг обстеження залежить від підозрюваної причини.
Чи можна лікуватися самостійно?
Самолікування може приховати симптоми або відкласти правильний діагноз. Особливо обережно слід ставитися до рецептурних ліків, антибіотиків, гормонів, добавок та інвазивних процедур.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.