Що таке гіповолемія? Які симптоми гіповолемічного шоку?

Гіповолемія, що виникає внаслідок зменшення об’єму циркулюючої крові та рідини в організмі, — серйозний медичний стан, за якого органи не отримують достатнього живлення та кисню. Зазвичай вона розвивається через кровотечу, надмірну втрату рідини, тяжку діарею, блювання або опіки. На початковій, легкій стадії вона проявляється лише такими ознаками, як слабкість, відчуття спраги і запаморочення. Однак у міру прогресування стан значно погіршується і може перейти в загрозливий для життя стан, який називають гіповолемічним шоком. При гіповолемічному шоці артеріальний тиск стрімко знижується, пульс слабшає, розвиваються затьмарення свідомості та поліорганна недостатність.

Що таке гіповолемія?

Гіповолемія — загрозливий для життя стан, що виникає через зменшення об’єму циркулюючої крові в організмі. У нормі всі органи отримують кисень і поживні речовини завдяки достатньому кровообігу. Однак у разі розвитку гіповолемії ця рівновага порушується, і до органів надходить недостатньо крові. Зменшення об’єму крові зазвичай настає внаслідок сильної крововтрати, надмірної втрати рідини (блювання, діарея, опіки) або зневоднення. Легка гіповолемія перебігає лише з такими симптомами, як слабкість і запаморочення, тоді як у запущених випадках вона може перейти в загрозливий для життя стан, який називають гіповолемічним шоком.

Які симптоми гіповолемічного шоку?

Гіповолемічний шок — тяжкий клінічний стан, що виникає через значне зменшення об’єму крові в організмі та розвивається внаслідок недостатнього надходження кисню до органів. Цей стан може спричиняти серйозні ушкодження, особливо головного мозку, серця і нирок. Симптоми зазвичай з’являються швидко і мають прогресуючий перебіг.

Симптоми гіповолемічного шоку такі:

• Сильна слабкість і знесилення
• Частий і слабкий пульс
• Низький артеріальний тиск (гіпотензія)
• Холодна, волога і бліда шкіра
• Посиніння губ і нігтів (ціаноз)
• Сильне відчуття спраги
• Часте поверхневе дихання
• Затьмарення свідомості, загальмованість або непритомність
• Зменшення виділення сечі
• Надмірна пітливість

Які стадії гіповолемічного шоку?

Гіповолемічний шок поділяють на різні стадії залежно від обсягу втрати крові чи рідини, і кожна стадія безпосередньо впливає на функції органів. Знання цих стадій допомагає краще зрозуміти клінічну картину і визначити невідкладність під час лікування. Стадії шоку зазвичай класифікують за обсягом втраченої крові (у літрах або відсотках від загального об’єму крові) і симптомами, що з цим пов’язані.

На ранніх стадіях спостерігаються лише такі ознаки, як легке запаморочення, прискорене серцебиття і відчуття спраги, тоді як на пізніх стадіях можуть розвиватися втрата свідомості, дуже низький тиск і поліорганна недостатність. Оскільки гіповолемічний шок, якщо його не розпізнати і не лікувати, може швидко призвести до смерті, правильна оцінка стадій має життєво важливе значення.

Стадії гіповолемічного шоку класифікують так:

• Стадія 1 (легка гіповолемія): втрата крові або рідини становить приблизно до 15% (близько 750 мл). Зазвичай виражених симптомів немає. Може бути легке відчуття спраги і мінімальна тахікардія (прискорення пульсу). Артеріальний тиск здебільшого нормальний, тому на ранньому етапі діагностувати стан складно.
• Стадія 2 (гіповолемія середнього ступеня): крововтрата становить 15–30% (750–1500 мл). Пульс помітно прискорюється (100–120/хв). Артеріальний тиск дещо знижується, дихання частішає, а шкіра стає холодною і вологою. У пацієнтів з’являються неспокій, запаморочення і виражене відчуття спраги. Виділення сечі починає зменшуватися.
• Стадія 3 (тяжка гіповолемія): втрачено 30–40% загального об’єму крові (1500–2000 мл). Артеріальний тиск помітно знижується, пульс перевищує 120, частий і слабкий. Дихання значно частішає. Шкіра стає холодною, блідою і мармуровою. Виділення сечі значно зменшується або майже припиняється. Можуть розвиватися затьмарення свідомості та сплутаність.
• Стадія 4 (загрозлива для життя гіповолемія): крововтрата перевищує 40% (понад 2000 мл). На цій стадії розвивається серйозний стан, що загрожує життю. Пульс дуже частий і слабкий, артеріальний тиск дуже низький або не визначається. Дихання поверхневе і дуже часте. Шкіра повністю бліда або синюшна. Свідомість здебільшого втрачається, може розвинутися кома. Без невідкладного втручання поліорганна недостатність і смерть неминучі.

Чому виникає гіповолемічний шок?

Причиною шоку може бути як сама лише крововтрата, так і втрата рідини та плазми. Одна з найчастіших причин — серйозні кровотечі внаслідок травм. Дорожньо-транспортні пригоди, колото-різані поранення або хірургічні ускладнення можуть призводити до втрати великої кількості крові та спричиняти гіповолемічний шок. Крім того, значна втрата рідини відбувається при таких станах, як надмірна діарея, блювання, опіки або тяжке зневоднення, і може розвинутися картина шоку. Також внутрішні кровотечі (наприклад, шлунково-кишкові кровотечі, розриви селезінки чи печінки, розрив аневризми аорти), навіть якщо зовні їх не помітно, можуть швидко створювати загрозу для життя.

Як діагностують гіповолемічний шок?

Діагноз гіповолемічного шоку встановлюють, поєднуючи клінічні симптоми та результати діагностичних досліджень. Насамперед збирають анамнез пацієнта. З’ясовують, чи були травма, крововтрата, надмірна діарея, блювання або опік. Під час фізикального обстеження привертають увагу холодна, бліда і волога шкіра, прискорене серцебиття, низький тиск, часте дихання і затьмарення свідомості. Пульс пацієнта відчувається слабким, а виділення сечі зменшується.

Для підтвердження діагнозу проводять такі дослідження:

• Аналізи крові: рівні гемоглобіну та гематокриту можуть бути знижені. В аналізі газів крові може виявлятися метаболічний ацидоз.
• Контроль артеріального тиску і пульсу: гіпотензія і тахікардія — одні з найважливіших ознак.
• Контроль діурезу: виділення сечі менше 0,5 мл/кг на годину свідчить про ураження нирок.
• Методи візуалізації: у разі підозри на внутрішню кровотечу можуть проводити УЗД або КТ (комп’ютерну томографію).

Що робити при гіповолемічному шоці?

У разі розвитку гіповолемічного шоку потрібне невідкладне втручання. Першочергова мета — відновити об’єм циркулюючої крові та надходження кисню до органів. Спочатку пацієнта переміщують у безпечне місце, оцінюють стан свідомості та перевіряють прохідність дихальних шляхів. Потім забезпечують подачу кисню. При гіповолемічному шоці час має критичне значення. Правильні дії в перші хвилини значно підвищують шанси пацієнта на виживання.

Невідкладні заходи можна перелічити так:

• Покласти пацієнта і підняти йому ноги (щоб посилити приплив крові до мозку і серця)
• Встановити венозний доступ і швидко ввести інфузійні розчини (відновлення об’єму рідини), особливо ізотонічні розчини
• У разі крововтрати провести переливання крові
• У разі внутрішньої чи зовнішньої кровотечі взяти під контроль її джерело
• Постійно контролювати життєві показники (артеріальний тиск, пульс, дихання, діурез)
• За потреби в умовах відділення інтенсивної терапії застосувати штучну вентиляцію легень або хірургічне втручання

Лікування гіповолемічного шоку

Лікування гіповолемічного шоку по суті ґрунтується на відновленні об’єму крові, забезпеченні оксигенації та усуненні причини, що спричинила шок. Лікування починається у відділенні невідкладної допомоги і може тривати у відділенні інтенсивної терапії. Як перший крок пацієнта підключають до моніторів, встановлюють венозний доступ і забезпечують кисневу підтримку.

Основні етапи лікування такі:

• Відновлення об’єму рідини: перший етап лікування шоку. Зазвичай швидко внутрішньовенно вводять такі розчини, як ізотонічний сольовий розчин (0,9% NaCl) або розчин Рінгера лактату. Мета — відновити об’єм циркулюючої крові та посилити кровопостачання органів.
• Переливання крові: якщо причиною шоку є значна крововтрата, пацієнтові переливають відповідну кров і компоненти крові (еритроцитарну масу, плазму, тромбоцити), підтримуючи і здатність крові переносити кисень, і кровообіг.
• Зупинка кровотечі: у разі зовнішньої кровотечі джерело кровотечі слід зупинити такими методами, як тиснення, джгут, хірургічне втручання або ендоскопія. При внутрішніх кровотечах може знадобитися невідкладна операція.
• Медикаментозне лікування: у деяких випадках для підтримання артеріального тиску можуть застосовувати судинозвужувальні препарати (вазопресори). Однак до них вдаються, якщо відновлення об’єму рідини та крові недостатнє.
• Киснева і дихальна підтримка: щоб запобігти розвитку гіпоксії (нестачі кисню), кисень подають через маску, а за потреби проводять інтубацію і підключають апарат штучної вентиляції легень.
• Спостереження у відділенні інтенсивної терапії: життєві показники, діурез, показники крові та функції органів пацієнта постійно контролюють. Для оцінки функції нирок встановлюють катетер.

Як знизити ризик гіповолемічного шоку?

Хоча гіповолемічний шок зазвичай розвивається раптово і потребує невідкладного втручання, деякі запобіжні заходи можуть знизити ризик. Профілактичні підходи особливо важливі для людей із хронічними захворюваннями, тих, кому належить операція, або тих, хто має високий ризик травм.

Заходи для зниження ризику такі:

• Захист від травм: використання пасків безпеки для запобігання дорожньо-транспортним пригодам і захисного спорядження для запобігання виробничим травмам рятує життя.
• Спостереження за людьми з порушеннями згортання крові: люди із захворюваннями з високою схильністю до кровотеч, як-от гемофілія, мають регулярно перебувати під контролем лікаря.
• Увага до шлунково-кишкових кровотеч: людей із виразкою шлунка, варикозним розширенням вен або захворюваннями кишечника слід регулярно спостерігати; не можна ігнорувати раптові зміни випорожнень і кровотечі.
• Запобігання втраті рідини: важливо пити багато води влітку, а при тривалій діареї та блюванні вживати рідини, що містять електроліти.
• Запобігання опікам: слід бути обережними з гарячими рідинами і відкритим вогнем, особливо щодо дітей.
• Контроль хронічних захворювань: утримання під контролем захворювань нирок і печінки знижує ризик шоку, пов’язаного з порушенням водного балансу.
• Увага після операції: після великих операцій пацієнта слід ретельно спостерігати щодо кровотечі та втрати рідини.

Яким має бути догляд після перенесеного гіповолемічного шоку?

Навіть після того, як шок вдалося подолати завдяки невідкладному лікуванню, процес одужання пацієнтів слід ретельно контролювати. Адже в цей період організму потрібно відновитися, налагодити водно-електролітний баланс і стабілізувати функції органів. Догляд після шоку не обмежується кількома днями; залежно від загального стану здоров’я людини, обсягу втраченої рідини та крові, а також способу лікування він може тривати тижнями або місяцями. Тому важливі як медичне спостереження, так і корекція щоденних звичок.

Нижче перелічено, на що слід звертати увагу під час самодогляду після гіповолемічного шоку:

• Регулярні візити до лікаря: під час шоку могли постраждати функції нирок, печінки та серця. Тому через певні проміжки часу слід здавати аналізи крові, проходити дослідження функції нирок і контроль артеріального тиску.
• Достатнє надходження рідини: зокрема, слід збільшити вживання води і обирати рідини, що підтримують електролітний баланс відповідно до добової потреби. У разі тривалого блювання чи діареї втрати обов’язково слід поповнювати.
• Збалансоване харчування: слід обирати раціон, багатий на білки, вітаміни та мінерали. Вживання продуктів, багатих на залізо, фолієву кислоту і B12, допомагає компенсувати кров, втрачену під час шоку.
• Контроль показників крові: анемія через крововтрату — поширена проблема. За рекомендацією лікаря можна приймати препарати заліза або нутритивну підтримку.
• Поступове збільшення фізичної активності: після шоку можуть зберігатися тривала слабкість і втома. Слід починати з повільних прогулянок, уникати важких навантажень і дати організму відновитися.
• Регулярний прийом препаратів: призначені після шоку антикоагулянти, препарати для регуляції тиску чи інші ліки слід приймати без перерв упродовж зазначеного лікарем терміну.
• Стрес і режим сну: достатній сон має велике значення для відновлення організму. Крім того, уникання стресу сприяє збереженню нормального артеріального тиску і здоров’я серця.
• Спостереження за побічними ефектами: якщо після шоку з’являються такі скарги, як зменшення виділення сечі, задишка, біль у грудях або запаморочення, слід негайно звернутися до лікаря.
• Захист від інфекцій: під час шоку імунна система може ослабнути. Тому слід дотримуватися гігієни та простих запобіжних заходів, як-от носіння маски в людних місцях.
• Психологічна підтримка: пережита загроза для життя в деяких пацієнтів може спричиняти тривогу і депресію. За потреби слід звернутися по психологічну підтримку.

Самодогляд після гіповолемічного шоку охоплює також психологічне і соціальне відновлення. За правильних кроків пацієнти можуть упевнено повернутися до повсякденного життя, а ймовірність зіткнутися з подібними ризиками можна знизити.

Лікарі напряму «Внутрішня медицина» в Anadolu

Алі Іхсан Акер

Лікар

Внутрішня медицина

Джихан Топ

Професор

Внутрішня медицина

Еміне Дюндар

Лікар

Внутрішня медицина

Усі лікарі клініки

Часті запитання

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.