Тема «гліобластома (GBM)» охоплює характерні прояви, можливі причини, підхід до діагностики та основні принципи лікування або ведення. Одна ознака сама по собі не підтверджує діагноз. Якщо симптоми стійкі, посилюються, повторюються або виникають раптово й тяжко, потрібна медична оцінка. Тактика завжди залежить від конкретної клінічної ситуації та супутніх факторів.
Гліобластома (GBM) — одна з найагресивніших і найпоширеніших злоякісних пухлин головного мозку. Гліобластома, що становить значну частку первинних пухлин головного мозку в дорослих, вирізняється схильністю до швидкого росту, здатністю поширюватися на навколишні тканини і стійкістю до лікування. Пухлина походить із гліальних клітин — опорних клітин мозку — і зазвичай виникає в лобовій і скроневій частках. Однак вона може поширюватися й на інші ділянки мозку. Ця пухлина, яка найчастіше проявляється такими симптомами, як головний біль, судомні напади, порушення зору та мовлення, на момент діагностики зазвичай уже досягає пізньої стадії. Гліобластому вважають одним із найскладніших захворювань сучасної медицини, адже, попри застосування таких методів лікування, як хірургія, променева терапія і хіміотерапія, ризик рецидиву високий. Тому велике значення мають рання діагностика, мультидисциплінарний підхід та індивідуальне планування лікування.
Що таке гліобластома (GBM)?
Гліобластома (GBM) — одна з найагресивніших і найпоширеніших пухлин головного мозку, що трапляються в центральній нервовій системі. Вона належить до найвищого ступеня групи пухлин, які називають гліомами, і походить переважно з астроцитів — опорних клітин мозкової тканини. Оскільки це пухлина високого ступеня злоякісності, вона схильна до швидкого росту та поширення на навколишні тканини. Гліобластома трапляється переважно в дорослих, але може уражати будь-яку вікову групу. Ця пухлина може розвиватися в різних ділянках мозку, але найчастіше виникає в лобовій (фронтальній) і скроневій (темпоральній) частках.
Це дуже серйозне захворювання через швидке прогресування, пошкодження здорової тканини мозку і стійкість до лікування. Хоча завдяки ранній діагностиці та відповідним методам лікування тривалість життя можна подовжити, сьогодні GBM вважають однією з пухлин головного мозку, які найважче піддаються лікуванню.
Які симптоми гліобластоми?
Захворювання, яке зазвичай прогресує непомітно, на перших стадіях може проявлятися легкими симптомами. Однак у міру росту пухлини вона серйозно впливає на функції мозку і спричиняє неврологічні проблеми. До симптомів належать головний біль, нудота і блювання, порушення зору, зміни особистості, судомні напади та втрата рухових навичок. У разі ураження різних ділянок мозку спостерігаються порушення когнітивних, сенсорних і рухових функцій. Тому гліобластома — захворювання, що безпосередньо загрожує як фізичній, так і психічній якості життя.
Основні симптоми гліобластоми можна перелічити так:
- Головний біль: головний біль, що посилюється особливо вранці й не минає після звичайних знеболювальних
- Нудота і блювання: виникають унаслідок підвищення внутрішньочерепного тиску
- Судомні напади: напади, схожі на епілептичні, можуть бути першим симптомом
- Проблеми із зором: двоїння, нечіткість зору або втрата зору
- Порушення мовлення: труднощі з добором слів, сповільнення або порушення мовлення
- Зміни особистості та поведінки: раптовий гнів, депресія, тривога, соціальна замкненість
- Когнітивні проблеми: розсіяність уваги, втрата пам’яті, сповільнення мислення
- Втрата рухових навичок: слабкість, оніміння в руках або ногах, порушення рівноваги, утруднена ходьба
- Оніміння або поколювання: втрата чутливості в певних ділянках тіла
- Сплутаність свідомості: затьмарення свідомості, порушення орієнтації
- Проблеми з контролем сечовипускання та дефекації: розвиваються особливо тоді, коли пухлина тисне на спинний мозок або відповідні нервові ділянки
- Втома і слабкість: низький рівень енергії, труднощі з повсякденною діяльністю
- Втрата слуху або дзвін у вухах: можуть виникати, коли пухлина уражає скроневу частку
- Порушення координації: труднощі з дрібною моторикою, погіршення координації рук і очей
Причини та чинники ризику гліобластоми
Точна причина гліобластоми (GBM) досі до кінця не відома. Однак наукові дослідження показують, що в розвитку цієї пухлини відіграють роль генетичні мутації, порушення механізмів контролю розмноження клітин і чинники довкілля. У нормі ріст і поділ клітин мозку контролюються в певному порядку, а при гліобластомі цей механізм порушується.
Клітини ростуть неконтрольовано й починають пошкоджувати здорові тканини. До основних біологічних причин GBM відносять, зокрема, мутації в генах-супресорах пухлин, порушення механізмів відновлення ДНК і втрату функції білків, що беруть участь у клітинному циклі.
Основні чинники ризику, що відіграють роль у розвитку гліобластоми:
- Генетичні мутації: зміни в таких генах, як EGFR, PTEN, TP53, можуть запускати розвиток пухлини.
- Сімейний анамнез: хоча й рідко, у людей, у сім’ї яких були пухлини головного мозку, ризик може бути підвищеним.
- Старший вік: гліобластома найчастіше трапляється в людей віком 50–70 років.
- Чоловіча стать: у чоловіків вона трапляється дещо частіше, ніж у жінок.
- Опромінення: ризик може бути підвищеним особливо в людей, які зазнали впливу високих доз іонізувального випромінювання.
- Порушення імунної системи: чинником ризику можуть бути захворювання, що послаблюють імунну систему, як-от ВІЛ, або прийом імуносупресивних препаратів.
- Професійні та екологічні чинники: до можливих чинників ризику відносять контакт із хімічними речовинами, важкими металами або шкідливими промисловими речовинами.
- Генетичні синдроми: спадкові захворювання, як-от синдром Лі — Фраумені, синдром Туркотта, можуть створювати передумови для розвитку GBM.
- Наявні раніше пухлини головного мозку: гліоми нижчого ступеня злоякісності з часом можуть трансформуватися в гліобластому.
Як діагностують гліобластому?
На першому етапі детально оцінюють анамнез пацієнта; беруть до уваги такі скарги, як головний біль, судомні напади, порушення зору або мовлення. Потім проводять неврологічне обстеження, перевіряючи такі функції, як рефлекси, м’язова сила, рівновага і координація. Для остаточного діагнозу велике значення мають методи візуалізації. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — найчутливіший метод для визначення розміру пухлини, її розташування та зв’язку з навколишніми тканинами. Комп’ютерна томографія (КТ) у деяких випадках також може надати додаткову інформацію.
Щоб встановити остаточний діагноз, необхідно провести біопсію. Під час біопсії взятий із пухлини зразок тканини надсилають на патоморфологічне дослідження і під мікроскопом визначають тип пухлини, її ступінь злоякісності та генетичні особливості. Крім того, за допомогою молекулярних тестів можна проаналізувати генетичні мутації; це має критичне значення як для прогнозу, так і для вибору відповідного плану лікування. Після встановлення діагнозу гліобластоми зазвичай оцінюють також стадію захворювання і загальний стан здоров’я пацієнта та складають індивідуальний протокол лікування.
Як лікують гліобластому?
Гліобластома (GBM) — один із найагресивніших і найшвидше прогресуючих видів пухлин головного мозку. Тому лікування вимагає як мультидисциплінарного підходу, так і індивідуального планування. Мета лікування — навіть якщо повністю усунути пухлину неможливо — зменшити пухлинне навантаження, уповільнити прогресування захворювання, подовжити тривалість життя і покращити якість життя пацієнта.
План лікування складають з урахуванням віку пацієнта, загального стану здоров’я, розташування пухлини в мозку та її генетичних особливостей.
Основні методи, що застосовуються в лікуванні гліобластоми:
- Хірургічне лікування: першим і найважливішим етапом зазвичай є операція. Нейрохірурги прагнуть видалити пухлину якомога безпечніше. Повністю видалити її зазвичай неможливо, оскільки гліобластома може швидко поширюватися у здорову тканину мозку. Тому після операції пухлинні клітини залишаються. Однак видалення більшої частини пухлини позитивно впливає на лікування і полегшує скарги пацієнта.
- Променева терапія: після операції для впливу на залишкові пухлинні клітини застосовують променеву терапію. Це лікування високоенергетичним випромінюванням допомагає зупинити розмноження пухлинних клітин і зменшити пухлину. Зазвичай його проводять сеансами впродовж кількох тижнів.
- Хіміотерапія: одночасно з променевою терапією або після неї застосовують хіміотерапевтичні препарати. Найчастіше обирають темозоломід. Цей препарат спричиняє пошкодження ДНК і перешкоджає поділу пухлинних клітин. У деяких випадках можуть обирати інші хіміотерапевтичні препарати або комбінації препаратів.
- Таргетна терапія: останніми роками розробляють персоналізовані підходи до лікування гліобластоми з урахуванням молекулярних особливостей. Зокрема, препарати, спрямовані на судини пухлини, можуть уповільнювати її ріст, порушуючи її живлення.
- Імунотерапія: досліджують методи лікування нового покоління, що посилюють імунну відповідь проти пухлинних клітин. У межах клінічних досліджень деяким пацієнтам можуть застосовувати імунотерапію.
- Поля для лікування пухлин (TTF — Tumor Treating Fields): інноваційний метод лікування, що перешкоджає поділу пухлинних клітин за допомогою електричних полів. Його можна застосовувати, зокрема, як доповнення до стандартного лікування.
- Паліативна допомога: оскільки на пізній стадії гліобластоми повністю контролювати пухлину складно, паліативна допомога має велике значення. У цей період якість життя пацієнта намагаються покращити за допомогою контролю болю, лікування судомних нападів, психологічної підтримки та корекції харчування.
У лікуванні гліобластоми критичну роль відіграють рання діагностика і регулярне спостереження. Відповідь на лікування контролюють за допомогою регулярних МРТ-досліджень. Крім того, постійно оцінюють загальний стан пацієнта, неврологічні функції та якість життя. Завдяки новим методам сучасної медицини та клінічним дослідженням у лікуванні гліобластоми з кожним днем з’являються дедалі обнадійливіші досягнення.
Лікарі напряму «Нейрохірургія» в Anadolu
Часті запитання
Які ознаки є найважливішими?
Важливими є не лише окремі симптоми, а й їх тривалість, прогресування, повторюваність та вплив на повсякденне життя. Стійка або незвична зміна потребує медичної оцінки, особливо якщо вона посилюється, супроводжується сильним болем, кровотечею, задишкою, порушенням свідомості чи іншими тривожними ознаками.
Як встановлюють діагноз?
Діагностика зазвичай починається зі збору анамнезу та клінічного огляду. Залежно від підозрюваної причини лікар може призначити лабораторні аналізи, методи візуалізації, функціональні дослідження або спеціальні тести. Один результат рідко оцінюють ізольовано: важлива вся клінічна картина.
Від чого залежить лікування?
Тактика залежить від встановленої причини, тяжкості стану, віку, супутніх захворювань, ліків і результатів обстеження. Лікування може включати спостереження, зміни способу життя, медикаментозну терапію, реабілітацію або процедури. Самостійно починати чи припиняти рецептурні препарати не рекомендується.
Коли потрібно звернутися по невідкладну допомогу?
Негайна оцінка потрібна при раптовому значному погіршенні стану, утрудненому диханні, сильній кровотечі, непритомності, новому неврологічному дефіциті, дуже сильному болю або інших симптомах, що швидко прогресують. У таких ситуаціях не варто чекати планового прийому чи покладатися лише на домашні заходи.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.