Тема «келоїд» охоплює характерні прояви, можливі причини, підхід до діагностики та основні принципи лікування або ведення. Одна ознака сама по собі не підтверджує діагноз. Якщо симптоми стійкі, посилюються, повторюються або виникають раптово й тяжко, потрібна медична оцінка. Тактика завжди залежить від конкретної клінічної ситуації та супутніх факторів.
Келоїд — це аномальний стан, що виникає внаслідок надмірного утворення рубцевої тканини в процесі загоєння шкіри. Келоїди, які можуть розвиватися навіть після невеликого порізу, опіку, сліду від акне, хірургічного шва або пірсингу, з часом збільшуються й утворюють тверді, випуклі рубці з блискучою поверхнею, що виходять за межі нормальної шкіри. Хоча цей стан зазвичай не становить серйозної загрози для здоров'я, він може викликати естетичне занепокоєння, а в деяких випадках — свербіж або легкий біль.
Що таке келоїд?
Це рубцева тканина, яка після травми або подразнення шкіри аномально розростається й з часом ущільнюється. У нормальному процесі загоєння рани шкіра відновлюється сама. При утворенні келоїду відбувається надмірне вироблення колагену. Розвивається випукла, тверда і часом свербляча тканина, що виходить за межі рани. Келоїди зазвичай нешкідливі. Однак вони можуть бути естетично неприємними, а в деяких випадках спричиняти легкий біль або чутливість. Таке аномальне загоєння ран може виникати в будь-якій ділянці тіла. Однак воно частіше трапляється на грудях, плечах, спині, вухах і вздовж лінії підборіддя. Хоча келоїди з часом можуть збільшуватися й поширюватися, вони не мають схильності зменшуватися самостійно. Це безпосередньо пов'язано з типом шкіри, генетичними факторами та тим, як відбувається процес загоєння рани.
Розвиток келоїду може спровокувати будь-яка травма шкіри. До утворення келоїду можуть призвести пірсинг, хірургічні розрізи, опіки, татуювання, сліди від акне і навіть дрібні порізи. У деяких людей через генетичну схильність ці рубці стають більшими й помітнішими. Цей стан, який буває важко лікувати, може завдавати пацієнтам дискомфорту насамперед через косметичні міркування.
Чому виникає келоїд?
Келоїди — це аномальні рубці, що утворюються через надмірне вироблення колагену в процесі загоєння шкіри. У нормальному процесі загоєння рани організм виробляє колаген, щоб відновити пошкоджену тканину. Однак у деяких людей цей процес відбувається неконтрольовано. Унаслідок надмірного накопичення колагену утворюється випукла й тверда тканина, що виходить за межі рани. Хоча точна причина розвитку келоїдів достеменно не відома, вважають, що важливу роль відіграють генетична схильність і фактори навколишнього середовища. Зазвичай вони з'являються після пошкоджень шкіри, як-от хірургічні розрізи, опіки, сліди від акне, пірсинг, татуювання, порізи, укуси комах або сліди після щеплень. Чим довше шкіра намагається загоїтися, тим вищий ризик утворення келоїду. Глибокі та великі рани, особливо в разі розвитку інфекції, можуть підвищувати ризик келоїду. Крім того, на розвиток келоїду можуть впливати гормональні зміни та надмірна реакція імунної системи. У періоди інтенсивних гормональних коливань, як-от статеве дозрівання та вагітність, ризик утворення келоїду може бути вищим. Келоїди зазвичай починаються з потемніння або почервоніння. З часом вони збільшуються й стають стійкими. Без лікування деякі келоїди можуть розростатися ще більше й поширюватися на навколишні тканини.
У кого виникає келоїд?
Генетична схильність є важливим фактором розвитку келоїду, і в людей із випадками келоїдів у сім'ї ризик вищий. Зокрема, у людей із темним кольором шкіри ймовірність виникнення келоїду більша. Він може частіше з'являтися також у періоди інтенсивних гормональних змін, як-от статеве дозрівання і вагітність. Крім того, до групи вищого ризику розвитку келоїду належать люди, які часто роблять пірсинг або татуювання, а також ті, хто частіше зазнає травм шкіри. До групи ризику належать і люди, які перенесли операції на шкірі, особливо ті, кому накладали шви після естетичних операцій або травматичних нещасних випадків. Ризик утворення келоїду може бути підвищений і в людей із хронічними захворюваннями шкіри. Подразнення шкіри, що довго не загоюються, як-от сліди від акне, ураження після вітряної віспи та опіки, можуть провокувати розвиток келоїду. Ймовірність розвитку келоїду вища насамперед у ділянках шкіри, які в процесі загоєння рани надмірно натягуються або постійно зазнають подразнення.
Які симптоми келоїду?
Зазвичай келоїд виникає як аномальний результат процесу загоєння рани. Спочатку він проявляється невеликим почервонінням або ущільненням. З часом у ділянці рубця розвивається тверда, випукла й блискуча тканина, що виходить за свої нормальні межі. У міру збільшення келоїду він може викликати відчуття натягнутості шкіри, свербіж і рідко — біль. Тканина келоїду зазвичай може мати рожеві, червоні або темно-коричневі відтінки. Під впливом сонячного світла вона може ставати помітнішою. На відміну від інших рубців, келоїд з часом має схильність не зменшуватися, а збільшуватися, і без лікування стає стійким. Симптоми келоїду такі:
- Надмірне розростання та ущільнення тканини в ділянці травми
- Випуклий рубець із гладкою та блискучою поверхнею
- Колір рубця відрізняється від навколишньої шкіри (рожеві, червоні, коричневі або фіолетові відтінки)
- Свербіж і відчуття легкого печіння
- Натягнутість або ущільнення шкіри в цій ділянці
- Іноді легкий біль і відчуття чутливості
- Рубцева тканина, що з часом розширюється й стає помітнішою
- Потемніння та більша помітність під впливом сонця
Як запобігти утворенню келоїду?
Хоча повністю запобігти утворенню келоїду не завжди можливо, ризик можна звести до мінімуму, вживши певних заходів. Насамперед велике значення має догляд за раною та захист пошкодженої шкіри в процесі загоєння. Належне зволоження рубця в процесі його формування та захист від подразнювальних чинників можуть зменшити утворення келоїду. Використання силіконових пластин або компресійної терапії під час загоєння рани може запобігти надмірному розростанню рубцевої тканини. Зокрема, людям, у яких раніше вже утворювалися келоїди, рекомендують застосовувати ці методи в разі появи нових ран. Захист від сонячних променів також може запобігти потемнінню келоїду та тому, що він стане помітнішим. Регулярне нанесення сонцезахисного засобу на ділянку рани допомагає зберегти рівномірний колір шкіри.
Для людей, схильних до травм шкіри, як-от пірсинг, татуювання чи естетична хірургія, завчасні заходи можуть запобігти утворенню келоїду. Слід уникати засобів, які можуть спричиняти алергічні реакції, а рани на шкірі тримати в чистоті, не допускаючи інфікування. Людям із ризиком розвитку келоїду варто перед хірургічними процедурами або естетичними втручаннями проконсультуватися з лікарем і вжити заходів, що сприяють загоєнню ран.
Як лікують келоїд? Як його позбутися?
Хоча келоїд неможливо повністю усунути, для зменшення його вигляду та полегшення таких скарг, як свербіж або біль, можуть застосовувати різні методи лікування. Успіх лікування може залежати від розміру келоїду, його розташування, особливостей шкіри пацієнта та попереднього досвіду лікування. Насамперед у деяких випадках може застосовуватися хірургічне втручання, однак саме по собі воно недостатнє. Оскільки видалення келоїду створює нову рубцеву тканину, на місці видалення може знову розвинутися келоїд. Тому хірургічні операції зазвичай доповнюють іншими методами. Усі методи лікування слід підбирати індивідуально. Оскільки лікування келоїду потребує тривалого часу, важливо бути терплячим і проходити його під контролем лікаря. Навіть після завершення лікування може зберігатися ризик повторного росту келоїду, тому необхідні регулярне спостереження та профілактичні заходи. Зокрема, ретельний догляд за ранами має велике значення для запобігання утворенню келоїду.
Редакційна рада Anadolu Medical Center
Лікарі напряму «Дерматологія» в Anadolu
Часті запитання
Які ознаки є найважливішими?
Важливими є не лише конкретні симптоми, а й їх тривалість, прогресування, поєднання між собою та вплив на повсякденне життя. Стійка або незвична зміна потребує оцінки, особливо якщо вона посилюється.
Коли потрібно звернутися до лікаря?
Заплануйте консультацію, якщо симптоми не минають, повторюються або посилюються. Раптовий сильний біль, значна кровотеча, задишка, непритомність, порушення мовлення, свідомості або інші гострі прояви потребують невідкладної допомоги.
Як встановлюють діагноз?
Діагностика починається з анамнезу та клінічного огляду. Далі лікар за потреби призначає аналізи, візуалізацію або спеціальні тести. Обсяг обстеження залежить від підозрюваної причини.
Чи можна лікуватися самостійно?
Самолікування може приховати симптоми або відкласти правильний діагноз. Особливо обережно слід ставитися до рецептурних ліків, антибіотиків, гормонів, добавок та інвазивних процедур.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.