Тема «колоректальний рак» стосується онкологічного захворювання, для якого важливі рання оцінка стійких симптомів, підтвердження діагнозу та визначення поширеності процесу. Обстеження й лікування залежать від локалізації, стадії, гістологічного типу та стану людини. За незвичних змін, що не минають, варто звернутися до лікаря.
Колоректальний рак — це рак, що виникає в тканинах ободової кишки (товстої кишки) та прямої кишки (кінцевого відділу товстої кишки), і один із найпоширеніших видів раку у світі. Зазвичай він починається з доброякісних утворень на стінці кишки, які називають поліпами, і з часом може переродитися в рак. Якщо хворобу виявлено рано, шанси на успішне лікування дуже високі.
Що таке колоректальний рак?
Це вид раку, який починається з аномального росту клітин ободової кишки (товстої кишки) та прямої кишки (кінцевого відділу товстої кишки). Зазвичай він починається з невеликих доброякісних розростань на стінці кишки, які називають поліпами. З часом ці поліпи можуть збільшуватися і перетворюватися на злоякісні пухлини, а без лікування — поширюватися на навколишні тканини, лімфатичні вузли та віддалені органи.
Колоректальний рак розвивається в кінцевому відділі травної системи. Це один із найчастіших видів раку у світі. Він поширений як серед чоловіків, так і серед жінок. Частіше його діагностують у людей віком понад 50 років. Якщо хворобу виявлено рано, вона піддається лікуванню. Регулярні скринінгові обстеження та здоровий спосіб життя важливі для профілактики та ранньої діагностики колоректального раку.
Які симптоми колоректального раку?
Вони можуть різнитися залежно від розміру пухлини, її розташування та стадії. На ранній стадії симптомів може не бути взагалі. Однак у міру прогресування хвороби з'являються зміни в роботі кишечника та фізичний дискомфорт. Тому, помітивши наведені нижче ознаки, важливо не гаяти часу і звернутися до лікаря. Симптоми колоректального раку можна перелічити так:
- Зміни в роботі кишечника: діарея, закреп або постійні зміни консистенції випорожнень.
- Кров у калі: поява яскраво-червоної або темної крові.
- Біль і здуття живота: спазматичний біль, що посилюється особливо після їди, або постійне відчуття здуття.
- Біль або дискомфорт у задньому проході: біль під час дефекації або після неї.
- Відчуття неповного спорожнення: відчуття, що кишечник спорожнився не повністю.
- Незрозуміла втрата ваги: втрата ваги за короткий час без свідомої дієти чи фізичних навантажень.
- Недокрів'я (анемія): дефіцит заліза, що спричиняє слабкість, втому і блідість.
- Ознаки кишкової непрохідності: на пізніх стадіях — сильний біль і блювання через утруднене проходження калу.
Ці симптоми можуть бути властиві не лише колоректальному раку. Вони трапляються й за інших захворювань кишечника. Однак якщо симптоми зберігаються, для ранньої діагностики необхідно звернутися до лікаря.
Чому виникає колоректальний рак?
Він виникає внаслідок поєднання генетичної схильності та зовнішніх чинників. Рак розвивається, коли клітини тканини ободової або прямої кишки через пошкодження генетичного матеріалу починають безконтрольно розмножуватися. Ці клітинні зміни зазвичай виникають унаслідок старіння здорових клітин, впливу чинників довкілля або генетичних мутацій.
Генетичні чинники підвищують ризик, якщо в родині були випадки колоректального раку. Зокрема, такі спадкові синдроми, як сімейний аденоматозний поліпоз (FAP) або спадковий неполіпозний колоректальний рак (HNPCC), значно підвищують ризик раку. До чинників, пов'язаних із довкіллям і способом життя, належать харчування з низьким вмістом клітковини та високим вмістом жирів, надмірне вживання червоного м'яса або перероблених продуктів, ожиріння та малорухливість. Крім того, важливу роль у розвитку колоректального раку відіграють наявність поліпів у кишечнику та тривалі запальні захворювання кишечника. Ще одним чинником ризику є вік: у людей старших за 50 років колоректальний рак трапляється частіше. Тому людям із генетичною схильністю або тим, хто зазнає впливу перелічених вище чинників ризику, не слід нехтувати регулярними скринінговими обстеженнями.
Як діагностують колоректальний рак?
Діагноз колоректального раку встановлюють, поєднуючи скарги пацієнта, його медичну історію та різні методи діагностики. Оскільки рання діагностика підвищує успішність лікування, регулярний скринінг рекомендують у разі появи симптомів або за наявності чинників ризику. Методи діагностики колоректального раку такі:
Фізикальний огляд і аналізи
Лікар оцінює симптоми пацієнта та випадки раку в родині. Під час фізикального огляду перевіряють наявність припухлостей у ділянці живота, а за допомогою ректального обстеження — аномальні утворення. Потім лікар може призначити такі аналізи:
- Аналіз калу на приховану кров (FOBT): застосовують для виявлення кровотеч у калі, невидимих оком.
- Фекальний імунохімічний тест (FIT): точніше виявляє кров у калі. Ці аналізи можуть допомогти виявити рак на ранній стадії.
Колоноскопія
Це найефективніший метод діагностики колоректального раку. За допомогою тонкої гнучкої трубки з камерою оглядають усю ободову та пряму кишку. Якщо виявлено підозрілі тканини або поліпи, під час тієї самої процедури можна взяти біопсію.
Сигмоїдоскопія та візуалізація
Застосовується для огляду нижньої частини ободової кишки та прямої кишки. Вона менш інвазивна, але не дає змоги оцінити всю ободову кишку. Поряд із нею можуть призначити такі методи візуалізації:
- КТ-колонографія (віртуальна колоноскопія): створює тривимірне зображення ободової кишки і виявляє пухлини.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ): застосовується для оцінки поширення раку.
- Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ): застосовується для виявлення метастазів.
Біопсія
Тканини, взяті під час колоноскопії, досліджують у лабораторії, щоб підтвердити наявність ракових клітин. Це необхідно для встановлення остаточного діагнозу.
Аналізи крові
Онкомаркери, як-от РЕА (раково-ембріональний антиген), можуть застосовуватися для контролю наявності раку та відповіді на лікування.
Які методи лікування колоректального раку?
Для лікування колоректального раку можуть застосовуватися різні методи: хірургічне втручання, хіміотерапія, променева терапія та таргетна терапія. У випадках, виявлених на ранній стадії, лікування простіше й ефективніше, тоді як на пізніх стадіях може знадобитися поєднання кількох методів. Хірургічне втручання — найпоширеніший метод лікування колоректального раку. На ранній стадії раковий поліп або пухлину можна видалити з ободової чи прямої кишки. На пізніших стадіях видаляють частину ураженого відділу кишки, а також навколишні лімфатичні вузли. За потреби може бути виведена постійна або тимчасова колостома.
Які чинники ризику колоректального раку?
Одним із найважливіших чинників ризику є літній вік. Колоректальний рак зазвичай частіше трапляється в людей старших за 50 років. У людей, у родині яких були випадки колоректального раку або поліпів, ризик захворіти на цей вид раку підвищується. Крім того, генетичні синдроми можуть значно підвищувати ризик. На розвиток цього раку впливають і харчові звички. Дієти з низьким вмістом клітковини та високим вмістом жирів, вживання червоного м'яса й перероблених продуктів можуть підвищувати ризик колоректального раку. Іншими важливими чинниками, що підвищують ризик, є такі особливості способу життя, як ожиріння та фізична неактивність. Високий ризик розвитку раку мають і люди з тривалими запальними захворюваннями кишечника (наприклад, виразковим колітом і хворобою Крона). Крім того, підвищувати ризик можуть хронічні проблеми зі здоров'ям, як-от цукровий діабет 2 типу. Щоб знизити ризик колоректального раку, дуже важливо вести здоровий спосіб життя, регулярно займатися фізичними вправами і не пропускати скринінгових обстежень.
Редакційна колегія Anadolu Medical Center
Лікарі напряму «Гастроентерологія» в Anadolu
Часті запитання
Які ознаки є найважливішими?
Важливими є не лише конкретні симптоми, а й їх тривалість, прогресування, поєднання між собою та вплив на повсякденне життя. Стійка або незвична зміна потребує оцінки, особливо якщо вона посилюється.
Коли потрібно звернутися до лікаря?
Заплануйте консультацію, якщо симптоми не минають, повторюються або посилюються. Раптовий сильний біль, значна кровотеча, задишка, непритомність, порушення мовлення, свідомості або інші гострі прояви потребують невідкладної допомоги.
Як встановлюють діагноз?
Діагностика починається з анамнезу та клінічного огляду. Далі лікар за потреби призначає аналізи, візуалізацію або спеціальні тести. Обсяг обстеження залежить від підозрюваної причини.
Чи можна лікуватися самостійно?
Самолікування може приховати симптоми або відкласти правильний діагноз. Особливо обережно слід ставитися до рецептурних ліків, антибіотиків, гормонів, добавок та інвазивних процедур.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.