Тема «порушення серцевого ритму (аритмія)» охоплює характерні прояви, можливі причини, підхід до діагностики та основні принципи лікування або ведення. Одна ознака сама по собі не підтверджує діагноз. Якщо симптоми стійкі, посилюються, повторюються або виникають раптово й тяжко, потрібна медична оцінка.
Серце — життєво важливий орган, який у нормі працює в певному ритмі й перекачує кров по всьому організму. Однак у деяких випадках електричні імпульси серця можуть ставати нерегулярними. Такий стан називають порушенням серцевого ритму (аритмією). Аритмія може проявлятися надто частим (тахікардія), надто повільним (брадикардія) або нерегулярним серцебиттям. Більшість аритмій можуть бути нешкідливими й тимчасовими. Водночас деякі стани можуть вказувати на серйозні проблеми зі здоров'ям. Серцевий ритм регулюється електричними сигналами, які генерує структура під назвою синусовий вузол. Ці сигнали забезпечують скорочення серцевого м'яза й уможливлюють перекачування крові по організму. Однак коли в синусовому вузлі або інших провідних шляхах серця виникає порушення, розвивається аритмія. Зокрема, старіння, захворювання серця та деякі ліки можуть спричиняти нерегулярну роботу синусового вузла.
Що таке порушення серцевого ритму (аритмія)?
Це стан, що описує нерегулярне серцебиття, спричинене відхиленнями в електричній активності серця. У нормі серце людини б'ється регулярно 60–100 разів за хвилину. Однак при аритмії серцебиття може прискорюватися (тахікардія), сповільнюватися (брадикардія) або ставати нерегулярним (фібриляція). Аритмії виникають унаслідок порушення електричних сигналів, які забезпечують злагоджену роботу серцевих м'язів. Якщо сигнали генеруються аномально або проводяться неправильним шляхом, може порушуватися насосна функція серця. Це може погіршувати кровообіг і спричиняти такі симптоми, як запаморочення, задишка і біль у грудях. Аритмії можуть бути тимчасовими або хронічними. Ризик аритмії можуть підвищувати багато чинників, як-от захворювання серця, артеріальна гіпертензія, захворювання щитоподібної залози та електролітні порушення. Для діагностики аритмії зазвичай використовують такі методи, як ЕКГ (електрокардіографія), холтерівський моніторинг і навантажувальний тест.
У лікуванні аритмії необхідно встановити її причину. У легких випадках може бути достатньо змін способу життя. У деяких випадках можуть знадобитися медикаментозне лікування, електрична кардіоверсія, катетерна абляція або втручання, як-от встановлення кардіостимулятора. Для збереження здоров'я серця необхідно регулярно виконувати фізичні вправи, здорово харчуватися і не нехтувати оглядами в лікаря.
Які види порушень серцевого ритму (аритмій)?
Аритмії, що розвиваються внаслідок відхилень у провідній системі серця, можуть мати різні види. Деякі аритмії легкі й не дають симптомів. Інші можуть створювати серйозні ризики для здоров'я. Зокрема, такі стани, як тахікардія (часте серцебиття) і брадикардія (повільне серцебиття), впливаючи на кровообіг, можуть спричиняти симптоми на кшталт запаморочення, непритомності або задишки. Види аритмій класифікують за їхнім джерелом і ділянкою серця, яку вони зачіпають. Фібриляція передсердь — одне з найчастіших порушень ритму. Через нерегулярне серцебиття вона може підвищувати ризик інсульту. Цей стан може призводити до застою крові в передсердях і утворення тромбів. Фібриляція шлуночків — смертельно небезпечна аритмія, яка може спричинити повну втрату серцем здатності перекачувати кров. АВ-блокада (атріовентрикулярна блокада), своєю чергою, може спричиняти затримки або повні паузи в проведенні сигналів, що регулюють серцебиття. Найпоширеніші види аритмій такі:
- Тахікардія (часте серцебиття): стан, за якого частота серцевих скорочень перевищує 100 ударів за хвилину.
- Брадикардія (повільне серцебиття): стан, за якого частота серцевих скорочень знижується нижче 60 ударів за хвилину.
- Фібриляція передсердь: характеризується нерегулярним і частим скороченням верхніх камер серця (передсердь).
- Тріпотіння передсердь: вид аритмії, що виникає внаслідок частого, але регулярного скорочення передсердь.
- Шлуночкова тахікардія: небезпечно часте серцебиття, джерелом якого є нижні камери серця (шлуночки).
- Фібриляція шлуночків: загрозливий для життя вид аритмії, що спричиняє нерегулярне й неконтрольоване скорочення серця.
- Синусова аритмія: легке порушення ритму, що походить із синусового вузла і зазвичай спостерігається в дітей і молодих дорослих.
- Передчасні шлуночкові скорочення (шлуночкова екстрасистолія, PVC): додаткові скорочення, що виникають у нижніх камерах серця і зазвичай є нешкідливими.
- АВ-блокада (атріовентрикулярна блокада): затримка або блокування проведення електричних сигналів, що регулюють серцебиття.
Чому виникає порушення серцевого ритму (аритмія)?
Порушення серцевого ритму (аритмія) спричиняють відхилення в провідній системі серця. До аритмії можуть призводити стрес, надмірне вживання кофеїну, порушення режиму сну та надмірне фізичне навантаження. Такі стани, як захворювання серця, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця і серцева недостатність, впливаючи на електричні імпульси серця, можуть спричиняти нерегулярне серцебиття. Порушення ритму можуть провокувати також системні захворювання, як-от захворювання щитоподібної залози, електролітні порушення (дефіцит калію, магнію) і діабет. Деякі ліки та надмірні фізичні вправи також можуть порушувати серцевий ритм. Генетична схильність також є важливим чинником розвитку аритмії. У людей, у сім'ї яких були випадки аритмії, електрична система серця може бути від народження більш чутливою. Електролітні порушення, особливо дефіцит калію та магнію, порушуючи нормальну взаємодію клітин серця, можуть призводити до аритмії. Надмірний стрес і тривога, спричиняючи надмірну активність симпатичної нервової системи, можуть прискорювати серцебиття.
Як діагностують порушення серцевого ритму (аритмію)?
Для діагностики аритмії насамперед проводять фізикальний огляд і оцінюють анамнез пацієнта. Лікар вивчає симптоми пацієнта, наявність захворювань серця в сім'ї та щоденні звички. Електрокардіографія (ЕКГ), реєструючи електричну активність серця, є найпоширенішим методом виявлення порушень ритму. Холтерівський монітор, відстежуючи серцевий ритм пацієнта протягом 24 годин, виявляє нерегулярності. Навантажувальний тест проводять, щоб побачити, як змінюється частота серцевих скорочень під час фізичної активності. Ехокардіографія, досліджуючи будову та функції серця, може виявити структурні проблеми, які можуть спричиняти порушення ритму. У деяких випадках електричні шляхи серця детально досліджують за допомогою електрофізіологічного дослідження (ЕФД). Аналізи крові можуть проводити для виявлення станів, які можуть спричиняти аритмію, як-от електролітні порушення або захворювання щитоподібної залози.
Як лікують порушення серцевого ритму?
Зменшення стресу, регулярні фізичні вправи та здорове харчування можуть знизити ризик аритмії. Важливо також обмежити вживання кофеїну та солі. Налагодження режиму сну допомагає організму зберігати свій ритм. Тоді як легкі випадки спостерігають за допомогою регулярних оглядів, у разі нерегулярного серцебиття можуть знадобитися спеціальні пристрої або інтервенційне лікування. Електрична кардіоверсія — це також метод, який застосовують при деяких видах аритмії, що виникли раптово, щоб відновити нормальний ритм серця. Катетерна абляція має на меті виявити та зруйнувати тканину серця, яка генерує аномальні електричні сигнали. Кардіостимулятор (пейсмейкер) — це невеликий пристрій, який встановлюють, щоб регулювати частоту скорочень, коли серце працює повільно. Імплантований кардіовертер-дефібрилятор (ІКД), своєю чергою, використовують для запобігання загрозливим для життя порушенням ритму.
Під час лікування велике значення мають регулярні огляди в лікаря. Лікування захворювань, що спричиняють аритмію, і дотримання здорового способу життя можуть допомогти взяти порушення ритму під контроль.
Редакційна рада Anadolu Medical Center
Лікарі напряму «Кардіологія» в Anadolu
Часті запитання
Які ознаки є найважливішими?
Важливими є не лише конкретні симптоми, а й їх тривалість, прогресування, поєднання між собою та вплив на повсякденне життя. Стійка або незвична зміна потребує оцінки, особливо якщо вона посилюється.
Коли потрібно звернутися до лікаря?
Заплануйте консультацію, якщо симптоми не минають, повторюються або посилюються. Раптовий сильний біль, значна кровотеча, задишка, непритомність, порушення мовлення, свідомості або інші гострі прояви потребують невідкладної допомоги.
Як встановлюють діагноз?
Діагностика починається з анамнезу та клінічного огляду. Далі лікар за потреби призначає аналізи, візуалізацію або спеціальні тести. Обсяг обстеження залежить від підозрюваної причини.
Чи можна лікуватися самостійно?
Самолікування може приховати симптоми або відкласти правильний діагноз. Особливо обережно слід ставитися до рецептурних ліків, антибіотиків, гормонів, добавок та інвазивних процедур.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.