Тема «рак мигдаликів» стосується онкологічного захворювання, для якого важливі рання оцінка стійких симптомів, підтвердження діагнозу та визначення поширеності процесу. Обстеження й лікування залежать від локалізації, стадії, гістологічного типу та стану людини. За незвичних змін, що не минають, варто звернутися до лікаря.
Мигдалики (тонзили) — це лімфоїдна тканина, розташована з обох боків горла, яка функціонує як частина імунної системи. Мигдалики, що виконують функцію захисту організму від інфекцій і шкідливих мікроорганізмів, у деяких випадках можуть стати ділянкою, де розвиваються ракові клітини. Рак мигдаликів — захворювання, що належить до групи раку голови та шиї. Зазвичай він розвивається у формі плоскоклітинної карциноми (плоскоклітинного раку).
Що таке рак мигдаликів (тонзил)?
Це вид раку, що утворюється в мигдаликах унаслідок неконтрольованого росту аномальних клітин. Ця хвороба — один із найпоширеніших видів раку в ділянці голови та шиї. Зазвичай він розвивається в задній частині горла, на поверхні мигдаликів або в їхніх глибоких тканинах. У більшості випадків він проявляється як плоскоклітинна карцинома й з часом може поширюватися на навколишні тканини. Рак мигдаликів на ранніх стадіях може не давати виражених симптомів. Тому пацієнтам здебільшого встановлюють діагноз на пізній стадії. До найпоширеніших симптомів належать утруднене ковтання, хронічний біль у горлі, однобічне збільшення мигдалика та набряки на шиї, що промацуються. У міру прогресування хвороби можуть з'являтися й такі симптоми, як зміни голосу, біль у вусі та виразки в роті, що не загоюються.
Останніми роками з цим видом раку пов'язують інфекції HPV (вірусу папіломи людини). Рак мигдаликів, діагностований на ранній стадії, можна лікувати хірургічно або за допомогою променевої терапії. На пізніх стадіях може знадобитися додаткове лікування, як-от хіміотерапія та імунотерапія.
Які симптоми раку мигдаликів (тонзил)?
Рак мигдаликів на ранніх стадіях може не давати симптомів або його можна сплутати з поширеними захворюваннями, такими як застуда чи інфекції горла. Однак у міру прогресування хвороби починають з'являтися виражені симптоми, як-от утруднене ковтання, біль у горлі та набряк на шиї. Однобічне збільшення мигдалика, яке не минає, або виразки, що не загоюються, можуть бути однією з важливих ознак раку мигдаликів. У міру прогресування хвороби можуть розвиватися додаткові симптоми, такі як утруднене мовлення, мокротиння з кров'ю та біль у вусі. Симптоми раку мигдаликів такі:
- Тривалий біль у горлі, що не минає: Може бути сильнішим з одного боку.
- Утруднене ковтання (дисфагія): Можуть виникати труднощі з ковтанням твердої та рідкої їжі.
- Набряк або утворення на шиї, що промацується: Виникає через збільшення лімфатичних вузлів.
- Виражене однобічне збільшення мигдаликів: На відміну від звичайного збільшення мигдаликів, може бути болючим і асиметричним.
- Зміни голосу та порушення мовлення: Можуть з'являтися, особливо на пізніших стадіях.
- Біль у вусі (оталгія): Через ураження нервів у горлі може спостерігатися біль, що віддає у вухо.
- Виразки в роті або на мигдаликах, що не загоюються: Можуть кровоточити й бути вкриті білим нальотом.
- Неприємний запах із рота: Через інфекцію або пухлину може з'являтися неприємний запах із рота.
- Нез'ясована втрата ваги та відсутність апетиту: Належать до симптомів, поширених на пізніх стадіях.
- Мокротиння з кров'ю або кровотечі з рота: Можуть спостерігатися в разі прогресування раку.
Якщо ці симптоми тривають довго або поступово посилюються, пацієнтові необхідно звернутися до лікаря-оториноларинголога (ЛОР). Рання діагностика може підвищити успішність лікування й запобігти прогресуванню хвороби.
Причини раку мигдаликів (тонзил)
Рак мигдаликів може розвиватися внаслідок поєднання генетичних і чинників довкілля. Причини, що вважаються впливовими в розвитку раку, можна деталізувати так:
- Інфекція HPV: Із раком мигдаликів пов'язані типи високого ризику, як-от HPV 16 і 18.
- Погана гігієна ротової порожнини та проблеми із зубами: Інфекції ротової порожнини та бактеріальний дисбаланс можуть підвищувати ризик.
- Ослаблення імунної системи: Частіше спостерігається в пацієнтів із ВІЛ/СНІДом і в осіб із пригніченим імунітетом після трансплантації органів.
- Генетична схильність: У людей, у родині яких був рак голови та шиї, ризик вищий.
- Незбалансоване харчування та дефіцит вітамінів: Недостатнє вживання овочів і фруктів може ослаблювати імунну систему.
- Тривалий контакт із токсинами довкілля: У розвитку хвороби можуть відігравати роль хімічні речовини, забруднене повітря та шкідливі гази.
- Вік і стать: Хоча частіше спостерігається в чоловіків віком понад 50 років, випадки, пов'язані з HPV, можуть траплятися й у молодих дорослих.
Для захисту від раку мигдаликів дуже важливі вакцинація проти HPV, регулярна гігієна зубів і ротової порожнини та формування харчових звичок, що зміцнюють імунну систему.
Як діагностують рак мигдаликів (тонзил)?
Насамперед лікар вислуховує скарги пацієнта й оглядає горло, мигдалики та лімфатичні вузли. Якщо виявлено аномальне розростання, зміну кольору або виразку, що не загоюється, призначають детальні обстеження. Ендоскопічне обстеження використовують для оцінки розташування та поширення пухлини. Біопсія — найточніший метод діагностики, під час якого беруть зразок підозрілої тканини, щоб визначити наявність ракових клітин. Крім того, щоб побачити ступінь поширення хвороби, використовують такі методи візуалізації, як МРТ (магнітно-резонансна томографія), КТ (комп'ютерна томографія) і ПЕТ-сканування. При раку мигдаликів, пов'язаному з HPV, можуть проводитися тест на HPV і генетичні дослідження. Щоб зрозуміти стадію та поширення хвороби, оцінюють аналізи крові та лімфатичні вузли й складають відповідний план лікування.
Які стадії раку мигдаликів (тонзил)?
Залежно від розміру та поширення пухлини його класифікують від стадії 0 до стадії 4. На ранніх стадіях хвороба обмежена лише мигдаликами, тоді як на пізніх стадіях вона може поширюватися на лімфатичні вузли та інші органи. Стадії раку мигдаликів такі:
- Стадія 0: Ракові клітини ще перебувають на поверхні й не поширилися. У разі ранньої діагностики можуть бути повністю виліковані.
- Стадія 1: Пухлина менша за 2 см і залишається в межах тканини мигдалика. Вона не поширилася на лімфатичні вузли чи інші ділянки.
- Стадія 2: Пухлина має розмір 2–4 см, але все ще обмежена ділянкою мигдалика. На прилеглі тканини вона не поширилася.
- Стадія 3: Пухлина може бути більшою за 4 см або поширилася на прилеглі лімфатичні вузли. Пухлини в лімфатичних вузлах менші за 3 см.
- Стадія 4A: Рак поширився на дно ротової порожнини, корінь язика або прилеглу м'язову тканину. Пухлини в лімфатичних вузлах можуть сягати 6 см.
- Стадія 4B: Рак поширився на глибші тканини та великі кровоносні судини шиї. Лікування може бути складнішим.
- Стадія 4C: Рак дав метастази в легені, кістки або віддалені органи. Це пізня стадія, і варіанти лікування обмежені.
Після визначення стадії хвороби обирають відповідні методи лікування, такі як хірургічне втручання, променева терапія, хіміотерапія або імунотерапія, і складають для пацієнта оптимальний план лікування. Рання діагностика значною мірою підвищує можливість контролювати хворобу та успішність лікування.
Як лікують рак мигдаликів (тонзил)?
Лікування раку мигдаликів планують залежно від стадії хвороби, розміру пухлини та ступеня її поширення. На ранніх стадіях, якщо пухлина обмежена лише ділянкою мигдалика, ракові тканини можна видалити хірургічно. На проміжних і пізніх стадіях, крім хірургічного втручання, застосовують променеву терапію та хіміотерапію. Променеву терапію використовують, щоб знищити ракові клітини й зменшити пухлину. Хіміотерапію зазвичай застосовують на пізніх стадіях або в разі метастазів. У пацієнтів із HPV-позитивним раком мигдаликів ефективнішим може бути лікування, що посилює імунну систему, як-от імунотерапія. Під час лікування пацієнтів дуже важливі нутритивна підтримка, логопедична терапія та зміни способу життя.
Редакційна рада Anadolu Medical Center
Лікарі напряму «Оториноларингологія» в Anadolu
Часті запитання
Які ознаки є найважливішими?
Важливими є не лише конкретні симптоми, а й їх тривалість, прогресування, поєднання між собою та вплив на повсякденне життя. Стійка або незвична зміна потребує оцінки, особливо якщо вона посилюється.
Коли потрібно звернутися до лікаря?
Заплануйте консультацію, якщо симптоми не минають, повторюються або посилюються. Раптовий сильний біль, значна кровотеча, задишка, непритомність, порушення мовлення, свідомості або інші гострі прояви потребують невідкладної допомоги.
Як встановлюють діагноз?
Діагностика починається з анамнезу та клінічного огляду. Далі лікар за потреби призначає аналізи, візуалізацію або спеціальні тести. Обсяг обстеження залежить від підозрюваної причини.
Чи можна лікуватися самостійно?
Самолікування може приховати симптоми або відкласти правильний діагноз. Особливо обережно слід ставитися до рецептурних ліків, антибіотиків, гормонів, добавок та інвазивних процедур.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.