Тема «рак плеври (мезотеліома)» охоплює характерні прояви, можливі причини, підхід до діагностики та основні принципи лікування або ведення. Одна ознака сама по собі не підтверджує діагноз. Якщо симптоми стійкі, посилюються, повторюються або виникають раптово й тяжко, потрібна медична оцінка. Тактика завжди залежить від конкретної клінічної ситуації та супутніх факторів.
Рак плеври, відомий у медичній літературі як мезотеліома, — рідкісний, але дуже агресивний вид раку. Це захворювання виникає з оболонки, що оточує легені й називається плеврою, і пов’язане насамперед із тривалим, багаторічним впливом азбесту. Коли азбестові волокна потрапляють у легені з вдихуваним повітрям, вони можуть спричиняти стійке пошкодження тканин і через роки призводити до клітинних змін, здатних перетворитися на рак. Захворювання зазвичай проявляється після тривалого латентного періоду, тому на момент діагностики найчастіше перебуває на пізній стадії.
Що таке рак плеври (мезотеліома)?
Рак плеври, або за медичною назвою мезотеліома, — рідкісний і дуже агресивний вид раку, що походить з тонкої оболонки (плеври), яка оточує легені. Мезотеліома найчастіше розвивається внаслідок контакту з азбестом. Коли азбестові волокна з диханням потрапляють у легені, вони впродовж багатьох років накопичуються в тканинах і спричиняють генетичне пошкодження клітин. Захворювання зазвичай проявляється після тривалого латентного періоду — 20–40 років. Мезотеліома спричиняє накопичення рідини в плевральній порожнині, задишку та біль у грудях, а на пізніх стадіях може поширюватися й на інші органи. Діагностувати її на ранній стадії складно, оскільки симптоми часто плутають з іншими захворюваннями дихальних шляхів, як-от грип, пневмонія або ХОЗЛ.
Які стадії раку плеври (мезотеліоми)?
Як і багато інших видів раку, мезотеліому оцінюють за стадіями. Стадіювання проводять, щоб визначити розмір пухлини, її поширення на навколишні тканини, ураження лімфатичних вузлів і наявність віддалених метастазів. Це дає змогу і спрогнозувати перебіг захворювання, і скласти найвідповідніший план лікування.
Стадії мезотеліоми можна перелічити так:
- Стадія 1: пухлина обмежена лише плеврою. Поширення на сусідні тканини або лімфатичні вузли немає. Оскільки це рання стадія, шанси на хірургічне лікування вищі.
- Стадія 2: рак поширився з плеври на грудну стінку або поверхню легені. У деяких випадках можуть бути уражені найближчі лімфатичні вузли.
- Стадія 3: пухлина поширюється на сусідні структури, як-от діафрагма, середостіння, серцева сумка (перикард). На цій стадії ураження лімфатичних вузлів може бути поширеним, а хірургічні можливості обмеженіші.
- Стадія 4: рак дав метастази у віддалені органи (як-от печінка, нирки, кістки або головний мозок). На цьому етапі лікування здебільшого спрямоване на продовження життя та полегшення симптомів.
Чому виникає рак плеври (мезотеліома)?
Найважливіша причина — контакт з азбестом. Азбест — мінеральне волокно, яке у XX столітті широко використовували, зокрема, у будівництві, суднобудуванні, ізоляції та автомобільній промисловості. Під час вдихання ці волокна осідають у плеврі й залишаються там упродовж багатьох років, спричиняючи хронічне запалення клітин, пошкодження ДНК і аномальне розмноження клітин. Розвиток мезотеліоми зазвичай займає тривалий час — 20–40 років. Тому людина часто навіть не пам’ятає, що контактувала з азбестом. Крім того, у розвитку захворювання можуть відігравати роль чинники довкілля, генетична схильність та інші мінерали (наприклад, еріоніт). У деяких випадках до чинників, що підвищують ризик захворювання, відносять також опромінення, слабкість імунної системи і випадки мезотеліоми в сім’ї.
Які симптоми раку плеври (мезотеліоми)?
Симптоми мезотеліоми найчастіше починаються поступово і можуть тривалий час залишатися непоміченими. Скарги, які спочатку можна сплутати з простими проблемами дихальних шляхів, з часом стають вираженішими. До найпоширеніших проявів захворювання належать біль у грудях, задишка і постійна втома. Крім того, часто трапляється накопичення рідини в плевральній порожнині (плевральний випіт), яке посилює утруднення дихання. На пізніх стадіях помітними стають втрата апетиту, схуднення і погіршення загального стану здоров’я.
Симптоми раку плеври можна перелічити так:
- Задишка (диспное): дихання утруднюється через накопичення рідини в плевральній порожнині.
- Біль у грудях: може посилюватися, особливо під час глибокого вдиху або кашлю.
- Хронічний кашель: може виникати тривалий кашель без зрозумілої причини.
- Втома і слабкість: оскільки енергетичний баланс організму порушується, повсякденна діяльність дається важче.
- Схуднення: пов’язане зі зниженням апетиту та порушеннями обміну речовин.
- Нічна пітливість і гарячка: можуть з’являтися на пізніх стадіях захворювання як реакція імунної системи.
- Захриплість або утруднене ковтання: можуть виникати, коли пухлина тисне на структури шиї та грудної клітки.
- Здуття і біль у животі: можуть з’являтися при типі мезотеліоми з ураженням очеревини (перитонеальному).
Як діагностують рак плеври (мезотеліому)?
Діагностика мезотеліоми зазвичай складна, оскільки ранні симптоми можна сплутати з поширенішими захворюваннями дихальних шляхів, як-от грип, пневмонія, ХОЗЛ або легеневі інфекції. Тому для встановлення діагнозу проводять комплексне обстеження, що складається з кількох етапів. Спершу збирають детальний медичний анамнез пацієнта. Особливо з’ясовують наявність контакту з азбестом, професійне минуле та умови життя. Потім проводять фізикальне обстеження: шукають біль у грудях, ослаблення дихальних шумів або ознаки накопичення рідини.
Одними з найуживаніших методів діагностики є методи візуалізації. Рентгенографія органів грудної клітки зазвичай є першим кроком і може показати такі ознаки, як плевральний випіт (накопичення рідини в плевральній порожнині). Для детальнішого дослідження використовують комп’ютерну томографію (КТ) і магнітно-резонансну томографію (МРТ). Ці методи чітко показують розташування пухлини, її розмір і поширення на навколишні тканини. Крім того, позитронно-емісійна томографія (ПЕТ-КТ) має велике значення для стадіювання захворювання і виявлення метастазів.
Для остаточного діагнозу золотим стандартом є біопсія. Взятий з плеври зразок тканини досліджують гістопатологічно і встановлюють наявність та тип пухлинних клітин. Для біопсії можуть використовувати різні методи: голкову біопсію, торакоскопію (взяття тканини з введенням камери в грудну порожнину) або хірургічну біопсію. Цитологічне дослідження зразка плевральної рідини також може допомогти в діагностиці, але саме по собі не дає змоги встановити остаточний діагноз. У деяких випадках проводять імуногістохімічні тести і молекулярні дослідження, щоб визначити підтип пухлини. Ця інформація відіграє критичну роль в індивідуалізації плану лікування.
Лікування раку плеври (мезотеліоми)
Лікування мезотеліоми залежить від стадії захворювання, ступеня поширення пухлини, загального стану здоров’я та віку пацієнта. Підходи до лікування зазвичай планують мультидисциплінарно, і такі методи, як хірургія, хіміотерапія, променева терапія, можуть застосовуватися разом.
- Хірургічне лікування: його обирають для пацієнтів, у яких захворювання діагностовано на ранній стадії. Під час операції видаляють уражену пухлиною тканину, плевру, а в деяких випадках — частину легені. Може виконуватися плевректомія (видалення лише оболонки) або екстраплевральна пневмонектомія (видалення легені, плеври, діафрагми та частини перикарда).
- Хіміотерапія: найчастіше застосовуваним режимом зазвичай є комбінація цисплатину і пеметрекседу. Вона перешкоджає розмноженню ракових клітин, подовжує тривалість життя і полегшує симптоми.
- Променева терапія: може застосовуватися для зниження ризику рецидиву після операції або для полегшення таких симптомів, як біль.
- Імунотерапія: один із варіантів лікування, що розвивається останніми роками. Вона може бути ефективною, активуючи імунну систему проти ракових клітин. Особливо на пізніх стадіях вона дає нові обнадійливі результати.
- Паліативне лікування: спрямоване на покращення якості життя пацієнтів на пізній стадії. Сюди належать евакуація плеврального випоту, контроль болю і дихальна підтримка.
Лікування не обмежується одним методом. Зазвичай потрібен комбінований підхід. Рання діагностика може подовжити тривалість життя, збільшуючи шанси на хірургічне лікування, тоді як на пізній стадії увага зосереджується переважно на покращенні якості життя.
Лікарі напряму «Торакальна хірургія» в Anadolu
Часті запитання
Які ознаки є найважливішими?
Важливими є не лише окремі симптоми, а й їх тривалість, прогресування, повторюваність та вплив на повсякденне життя. Стійка або незвична зміна потребує медичної оцінки, особливо якщо вона посилюється, супроводжується сильним болем, кровотечею, задишкою, порушенням свідомості чи іншими тривожними ознаками.
Як встановлюють діагноз?
Діагностика зазвичай починається зі збору анамнезу та клінічного огляду. Залежно від підозрюваної причини лікар може призначити лабораторні аналізи, методи візуалізації, функціональні дослідження або спеціальні тести. Один результат рідко оцінюють ізольовано: важлива вся клінічна картина.
Від чого залежить лікування?
Тактика залежить від встановленої причини, тяжкості стану, віку, супутніх захворювань, ліків і результатів обстеження. Лікування може включати спостереження, зміни способу життя, медикаментозну терапію, реабілітацію або процедури. Самостійно починати чи припиняти рецептурні препарати не рекомендується.
Коли потрібно звернутися по невідкладну допомогу?
Негайна оцінка потрібна при раптовому значному погіршенні стану, утрудненому диханні, сильній кровотечі, непритомності, новому неврологічному дефіциті, дуже сильному болю або інших симптомах, що швидко прогресують. У таких ситуаціях не варто чекати планового прийому чи покладатися лише на домашні заходи.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.