Тема «заворот кишок» охоплює характерні прояви, можливі причини, підхід до діагностики та основні принципи лікування або ведення. Одна ознака сама по собі не підтверджує діагноз. Якщо симптоми стійкі, посилюються, повторюються або виникають раптово й тяжко, потрібна медична оцінка. Тактика завжди залежить від конкретної клінічної ситуації та супутніх факторів.
Заворот кишок, відомий у медицині як «волвулюс», — це захворювання, що серйозно порушує роботу травної системи. Він виникає, коли кишка обертається навколо себе й перешкоджає проходженню вмісту. Хвороба потребує невідкладної медичної допомоги й без лікування може становити загрозу для життя. Вона проявляється, зокрема, раптовим болем у животі, здуттям, нудотою та припиненням дефекації.
Що таке заворот кишок?
Заворот кишок — це серйозна проблема травної системи, за якої сегмент кишки обертається навколо власної осі, внаслідок чого припиняється проходження вмісту й порушується кровопостачання цієї ділянки. Цей стан спричиняє механічну непрохідність і водночас порушує кровообіг, що може призвести до відмирання тканин. Заворот може виникнути в тонкій або товстій кишці. Зазвичай він розвивається раптово й проявляється сильним болем у животі.
Це захворювання потребує невідкладного медичного втручання. Якщо його не розпізнати й не лікувати на ранньому етапі, тканина кишки може бути пошкоджена. Це, своєю чергою, може спричинити поширене запалення очеревини (перитоніт) або сепсис.
Які бувають види завороту кишок?
Заворот кишок може виникати в різних ділянках і різних формах. Види класифікують як за ураженим відділом кишечника, так і за механізмом утворення. Найпоширеніші види:
- Заворот сигмоподібної кишки (сигмоїдний волвулюс): виникає, коли сигмоподібна кишка — кінцевий відділ товстої кишки — обертається навколо себе. Це найчастіша форма, яка зазвичай трапляється в людей похилого віку.
- Заворот середньої кишки (midgut volvulus): виникає в середній частині тонкої кишки. Частіше трапляється в немовлят і дітей. Може розвиватися через вроджені аномалії розташування кишечника.
- Заворот сліпої кишки (цекальний волвулюс): утворюється внаслідок обертання сліпої кишки — початкового відділу товстої кишки. Трапляється рідше й зазвичай у молодих дорослих.
- Заворот шлунка: рідкісний вид, однак коли шлунок обертається навколо себе, можуть виникати подібні симптоми.
Симптоми та ступінь невідкладності для кожного виду різні. Проте всі форми потребують термінового медичного обстеження. Метод лікування зазвичай планують з огляду на локалізацію завороту, спричинене ним ушкодження та загальний стан здоров'я пацієнта.
Чому виникає заворот кишок?
Заворот кишок зазвичай виникає через відхилення кишечника від нормального анатомічного положення, порушення його рухливості або структурні аномалії. В одних людей цей стан пов'язаний із вродженим неправильним розташуванням кишечника, в інших він може розвинутися через набуті спайки, пухлини або такі чинники середовища, як харчові звички.
Ризик завороту зростає, зокрема, за станів, що перешкоджають або обмежують нормальні рухи кишечника. Заворот кишок може трапитися в будь-якому віці, однак його причини різняться залежно від віку. У немовлят на перший план зазвичай виходять проблеми розвитку, тоді як у дорослих частішими причинами є перенесені операції або захворювання кишечника.
Основні причини завороту кишок:
- Вроджені аномалії розташування кишечника (мальротація): аномальний розвиток кишечника, особливо в немовлячому віці, підвищує ризик волвулюсу.
- Спайки кишечника (адгезії): сполучна тканина, що утворюється між петлями кишечника після перенесених операцій на животі, може спричинити заворот.
- Пухлини або новоутворення в кишечнику: звуження просвіту кишки пухлинами чи кістами може призвести до обертання й непрохідності.
- Кишкові грижі: ділянки кишки, що виходять через слабкі місця черевної стінки, можуть защемлюватися й спричиняти обертання та порушення кровообігу.
- Хронічний закреп: тривале накопичення калу створює тиск у кишечнику й може знижувати його рухову здатність.
- Надмірне здуття й скупчення газів: підвищення внутрішнього тиску, особливо коли рухливість кишечника сповільнена, може створити передумови для завороту.
- Довга й рухлива товста кишка (доліхоколон): зокрема, якщо сигмоподібна кишка довша за норму, їй легше обертатися навколо себе.
- Деякі неврологічні захворювання: стани, що вражають нервову систему, яка контролює рухи кишечника, можуть порушувати перистальтику й, відповідно, спричиняти заворот.
Які симптоми завороту кишок?
Симптоми завороту кишок зазвичай з'являються раптово й швидко посилюються. Адже кишкова непрохідність призводить як до зупинки роботи травної системи, так і до припинення кровопостачання відповідної ділянки кишки. Цей стан загрожує не лише травленню, а й життєздатності кишкової стінки. Тому симптоми розвиваються як унаслідок механічної непрохідності, так і через порушення кровообігу.
Дискомфорт, який відчувається в перші години, може швидко перерости в сильний біль, здуття та системні проблеми. Вираженість симптомів може змінюватися залежно від локалізації завороту, його тривалості та загального стану пацієнта.
Основні симптоми завороту кишок:
- Сильний переймоподібний біль у животі: раптовий біль, що накочується хвилями й особливо інтенсивно відчувається навколо пупка.
- Здуття та напруження живота: коли кишка заповнюється газами й рідиною, живіт помітно здувається й стає чутливим до дотику.
- Нудота та блювання: особливо при непрохідності на рівні тонкої кишки шлунковий вміст повертається назад і виникає блювання. Блювотні маси іноді можуть містити жовч або мати каловий запах.
- Неможливість відходження газів і калу: коли кишка повністю перекрита, припиняється відходження і газів, і калу. Це викликає в пацієнта сильне відчуття дискомфорту.
- Гарячка: якщо стінка кишки почала пошкоджуватися або розвинулася інфекція, температура тіла підвищується.
- Прискорений пульс (тахікардія): організм реагує на біль і втрату рідини захисною реакцією, частота серцевих скорочень зростає.
- Пітливість і блідість: через сильний біль і порушення кровообігу пацієнт вкривається холодним потом, шкіра блідне.
- Болючість або напруженість живота: під час огляду при натисканні на живіт відчувається виражений біль або напруження. Це може бути ознакою розвитку запалення очеревини.
- Загальна слабкість і знижений артеріальний тиск: у запущених випадках через втрату рідини та системні реакції тиск може знижуватися.
Діагностика завороту кишок
При підозрі на заворот кишок діагностику починають без зволікань. Адже при цьому захворюванні рання діагностика має життєво важливе значення як для збереження тканини кишки, так і для запобігання ускладненням. Перший крок у діагностиці — збір скарг пацієнта та фізикальний огляд. Такі симптоми, як раптовий біль у животі, неможливість відходження газів і калу, дають лікарю важливі підказки.
Під час фізикального огляду можна виявити болючість, здуття, скупчення газів у животі, а іноді — ослаблення або повну відсутність кишкових шумів. Під час ректального обстеження можна відчути причину непрохідності або перевірити наявність кровотечі.
Для підтвердження діагнозу застосовують методи візуалізації. Оглядова рентгенографія черевної порожнини — одне з перших досліджень; вона може показати ознаки непрохідності, як-от розширені петлі кишечника та рівні рідини й повітря. Проте для детальнішого обстеження найчастіше використовують комп'ютерну томографію (КТ). КТ дає змогу детально побачити як локалізацію завороту, так і перекрут чи пошкодження кишки. Якщо тонку кишку потрібно оглянути детальніше, можуть знадобитися знімки з пероральним контрастом.
У деяких випадках, особливо в немовлят і дітей, ефективним для встановлення діагнозу може бути й ультразвукове дослідження. Крім того, лабораторні аналізи дають змогу оцінити реакцію організму на інфекцію або втрату рідини. Такі показники, як підвищений рівень лейкоцитів, порушення електролітного балансу чи рівень молочної кислоти, є важливими даними, що вказують на ризик ускладнень.
Лікування завороту кишок
Насамперед внутрішньовенно відновлюють водно-електролітний баланс пацієнта, адже це захворювання може призвести до значної втрати рідини та порушень електролітного обміну. Водночас для видалення шлункового вмісту може використовуватися трубка, введена через ніс у шлунок (назогастральний зонд). Ця процедура зменшує здуття та блювання.
Однак ці тимчасові заходи здебільшого є лише етапом підготовки до операції. Заворот кишок зазвичай лікують хірургічно. Під час операції хірург розправляє перекручену ділянку кишки та оцінює кровообіг. Якщо тканина кишки не втратила життєздатності, відповідний відділ можна зберегти й повернути в нормальне положення. Однак за наявності некрозу (відмирання тканини) цю ділянку видаляють, а здорові кінці з'єднують.
У деяких випадках після операції може знадобитися тимчасове або постійне виведення кишки на черевну стінку (стома). Це рішення ухвалюють залежно від стану кишки та загального здоров'я пацієнта. У післяопераційний період за пацієнтом ретельно спостерігають: контролюють водний баланс, роботу кишечника та ознаки інфекції.
Зрідка, якщо заворот виявлено на дуже ранній стадії і тканина кишки не пошкоджена, в окремих випадках можна спробувати розправити його нехірургічними методами. Однак зазвичай це застосовують у дітей і за особливих діагностичних умов.
Лікарі напряму «Гастроентерологія» в Anadolu
Часті запитання
Які ознаки є найважливішими?
Важливими є не лише окремі симптоми, а й їх тривалість, прогресування, повторюваність та вплив на повсякденне життя. Стійка або незвична зміна потребує медичної оцінки, особливо якщо вона посилюється, супроводжується сильним болем, кровотечею, задишкою, порушенням свідомості чи іншими тривожними ознаками.
Як встановлюють діагноз?
Діагностика зазвичай починається зі збору анамнезу та клінічного огляду. Залежно від підозрюваної причини лікар може призначити лабораторні аналізи, методи візуалізації, функціональні дослідження або спеціальні тести. Один результат рідко оцінюють ізольовано: важлива вся клінічна картина.
Від чого залежить лікування?
Тактика залежить від встановленої причини, тяжкості стану, віку, супутніх захворювань, ліків і результатів обстеження. Лікування може включати спостереження, зміни способу життя, медикаментозну терапію, реабілітацію або процедури. Самостійно починати чи припиняти рецептурні препарати не рекомендується.
Коли потрібно звернутися по невідкладну допомогу?
Негайна оцінка потрібна при раптовому значному погіршенні стану, утрудненому диханні, сильній кровотечі, непритомності, новому неврологічному дефіциті, дуже сильному болю або інших симптомах, що швидко прогресують. У таких ситуаціях не варто чекати планового прийому чи покладатися лише на домашні заходи.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.