Тема «жовтяниця» охоплює характерні прояви, можливі причини, підхід до діагностики та основні принципи лікування або ведення. Одна ознака сама по собі не підтверджує діагноз. Якщо симптоми стійкі, посилюються, повторюються або виникають раптово й тяжко, потрібна медична оцінка. Тактика завжди залежить від конкретної клінічної ситуації та супутніх факторів.
Жовтяниця — це стан, що проявляється жовтим забарвленням шкіри, білків очей і слизових оболонок. Цей стан, який у медицині називають «іктеричністю» (іктерусом), виникає внаслідок надмірного накопичення в організмі речовини під назвою білірубін. Білірубін — речовина жовтого кольору, що утворюється під час розпаду червоних кров’яних клітин. Печінка переробляє цю речовину, не даючи їй поширюватися з кров’ю, і виводить її з організму з жовчю. Проте коли в цьому процесі виникає порушення, рівень білірубіну підвищується й надає тканинам жовтого кольору. Причиною може бути захворювання печінки, закупорка жовчних шляхів, надмірне руйнування червоних кров’яних клітин або інфекція. Жовтяниця може виникати в будь-якому віці. Проте особливо часто вона трапляється в новонароджених. За правильної діагностики та своєчасного лікування більшість форм жовтяниці вдається контролювати.
Що таке жовтяниця?
Жовтяниця — це жовте забарвлення шкіри, білків очей та інших тканин організму внаслідок підвищення рівня білірубіну в крові. Цей стан виникає, коли білірубін накопичується в крові через те, що печінка недостатньо виконує свою функцію, або через такі причини, як закупорка жовчних шляхів. У нормі печінка захоплює білірубін, перетворює його й виводить із жовчю в кал. Проте будь-яке порушення цього циклу може спричинити жовтяницю.
Жовтяницю слід розглядати не як окреме захворювання, а як ознаку іншої хвороби. Наприклад, до жовтяниці можуть призводити запалення печінки, як-от гепатит, камені в жовчному міхурі або захворювання крові. Тому в разі появи жовтяниці обов’язково слід встановити її першопричину.
Які бувають види жовтяниці?
Жовтяницю зазвичай поділяють на три основні групи залежно від етапу, на якому вона виникає. Такий поділ є для лікарів важливим орієнтиром у з’ясуванні причини жовтяниці. Види жовтяниці такі:
- Передпечінкова (надпечінкова) жовтяниця: цей вид розвивається внаслідок надмірного руйнування червоних кров’яних клітин у крові ще до того, як білірубін потрапляє в печінку. Спостерігається при гемолітичних анеміях і деяких генетичних захворюваннях. Вироблення білірубіну зростає, але печінка не встигає видалити цей надлишок.
- Печінкова жовтяниця: зумовлена структурними чи функціональними порушеннями самої печінки. Спостерігається при таких захворюваннях, як гепатит, цироз, пухлини печінки. Печінка не може достатньо переробляти білірубін.
- Післяпечінкова (підпечінкова) жовтяниця: печінка переробляє білірубін, але через закупорку жовчних шляхів він не може вивестися. До цієї групи належать такі стани, як жовчні камені, пухлина чи запалення жовчної протоки.
Симптоми жовтяниці
Симптоми жовтяниці здебільшого легко помітити за зміною кольору шкіри. Проте залежно від першопричини симптоми можуть відрізнятися. Поширені симптоми жовтяниці такі:
- пожовтіння шкіри, білків очей і тканин ротової порожнини;
- потемніння сечі (колір чаю);
- освітлення калу або кал кольору глини;
- слабкість, втома та втрата апетиту;
- біль або відчуття переповнення у правому верхньому відділі живота;
- нудота, блювання та підвищення температури (особливо якщо причина інфекційна);
- свербіж (особливо коли порушений відтік жовчі);
- втрата ваги та загальна слабкість.
Ці симптоми можуть бути легкими або вираженими. У разі виявлення ознак жовтяниці обов’язково слід звернутися до медичного закладу, щоб встановити діагноз за допомогою аналізів крові та методів візуалізації.
Чому виникає жовтяниця?
Існує багато різних причин розвитку жовтяниці. По суті, будь-який стан, що спричиняє накопичення білірубіну в організмі, може призвести до жовтяниці. Основні причини такі:
- Захворювання печінки: гепатит (A, B, C), цироз, жирова хвороба печінки, рак печінки;
- Захворювання жовчних шляхів: жовчні камені, закупорка жовчних проток, холангіт;
- Руйнування червоних кров’яних клітин: захворювання крові, як-от гемолітична анемія, таласемія;
- Вроджені хвороби обміну речовин: синдром Жильбера, синдром Кріглера — Найяра;
- Ліки та токсини: деякі антибіотики, хіміотерапевтичні препарати;
- Інфекції: системні захворювання, як-от мононуклеоз, туберкульоз;
- Причини, пов’язані з розвитком у новонароджених: ще не повністю зріла печінка.
У будь-якому разі для визначення джерела жовтяниці застосовують аналізи крові (рівень білірубіну, печінкові ферменти), ультрасонографію та в разі потреби поглиблені методи візуалізації, як-от МРТ або КТ.
Як лікують жовтяницю?
Лікування жовтяниці спрямоване безпосередньо на причину захворювання. Замість пригнічення симптому слід лікувати хворобу, що спричинила жовтяницю. Лікування залежить від виду жовтяниці, її тяжкості та загального стану здоров’я пацієнта. Зазвичай у лікуванні жовтяниці застосовують такі методи:
- При жовтяниці інфекційного походження: застосовують медикаментозне лікування, рекомендоване лікарем.
- При закупорці жовчних шляхів: якщо є механічні причини, як-от жовчний камінь чи пухлина, закупорку усувають за допомогою хірургічного втручання або ендоскопічної процедури (ЕРХПГ).
- У випадках печінкової недостатності: застосовують підтримувальне лікування. У тяжких випадках може знадобитися трансплантація печінки.
- При гемолітичній жовтяниці: необхідно взяти під контроль захворювання крові. У разі потреби проводять переливання крові або призначають препарати, що пригнічують імунну систему.
Крім того, підтримувальними складовими лікування є нутритивна підтримка, поповнення рідини та відпочинок. Під час лікування рівень білірубіну контролюють за допомогою регулярних аналізів крові.
Як запобігти жовтяниці?
Хоча повністю запобігти жовтяниці вдається не завжди, від багатьох її причин можна захиститися. Дотримуючись здорових звичок і правил гігієни, ризики жовтяниці можна значно знизити. Способи захисту від жовтяниці такі:
- вакцинація проти гепатиту A і B;
- не їсти, не вимивши рук;
- уникати сирих або недостатньо термічно оброблених продуктів;
- користуватися чистою питною водою;
- регулярно перевіряти функцію печінки (печінкові проби);
- приймати ліки усвідомлено та під контролем лікаря;
- уникати незахищених статевих контактів і спільного використання голок.
Зокрема, якщо підвищити обізнаність суспільства щодо шляхів передачі різних видів гепатиту, поширенню жовтяниці також можна значною мірою запобігти.
Як минає жовтяниця в немовлят?
Жовтяниця в новонароджених зазвичай має фізіологічні причини й у більшості випадків минає сама. Оскільки печінка немовляти ще не повністю розвинена, білірубін виводиться з організму недостатньо швидко, що й спричиняє жовтяницю. Фізіологічна жовтяниця зазвичай починається на 2–3-й день після народження й минає протягом 1 тижня.
Жовтяниця в немовлят здебільшого не потребує лікування. Проте якщо рівень білірубіну високий або не знижується, лікування може знадобитися. Найпоширеніший метод лікування — фототерапія. Шкіру дитини опромінюють спеціальним світлом, завдяки чому білірубін розщеплюється й виводиться із сечею. У поодиноких випадках може знадобитися замінне переливання крові.
У немовлят із жовтяницею частіше прикладання до грудей підтримує роботу кишечника та прискорює виведення білірубіну. Рівень білірубіну контролюють за допомогою регулярних оглядів у лікаря.
Чому виникає жовтяниця в немовлят?
Найпоширенішою причиною жовтяниці в новонароджених є фізіологічна жовтяниця. Крім того, до жовтяниці в немовлят можуть призводити деякі медичні стани:
- несумісність груп крові матері та дитини (несумісність за системою AB0, резус-конфлікт);
- крововиливи внаслідок пологових травм (внутрішньочерепні крововиливи, синці);
- дефіцит ферментів (наприклад, дефіцит G6PD);
- жовтяниця, пов’язана з грудним вигодовуванням (жовтяниця грудного вигодовування, жовтяниця від грудного молока);
- недоношеність (передчасні пологи);
- вроджені захворювання печінки або жовчних шляхів.
Лікарі напряму «Інфекційні хвороби» в Anadolu
Часті запитання
Які ознаки є найважливішими?
Важливими є не лише окремі симптоми, а й їх тривалість, прогресування, повторюваність та вплив на повсякденне життя. Стійка або незвична зміна потребує медичної оцінки, особливо якщо вона посилюється, супроводжується сильним болем, кровотечею, задишкою, порушенням свідомості чи іншими тривожними ознаками.
Як встановлюють діагноз?
Діагностика зазвичай починається зі збору анамнезу та клінічного огляду. Залежно від підозрюваної причини лікар може призначити лабораторні аналізи, методи візуалізації, функціональні дослідження або спеціальні тести. Один результат рідко оцінюють ізольовано: важлива вся клінічна картина.
Від чого залежить лікування?
Тактика залежить від встановленої причини, тяжкості стану, віку, супутніх захворювань, ліків і результатів обстеження. Лікування може включати спостереження, зміни способу життя, медикаментозну терапію, реабілітацію або процедури. Самостійно починати чи припиняти рецептурні препарати не рекомендується.
Коли потрібно звернутися по невідкладну допомогу?
Негайна оцінка потрібна при раптовому значному погіршенні стану, утрудненому диханні, сильній кровотечі, непритомності, новому неврологічному дефіциті, дуже сильному болю або інших симптомах, що швидко прогресують. У таких ситуаціях не варто чекати планового прийому чи покладатися лише на домашні заходи.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію, діагностику або лікування, призначені лікарем. За наявності симптомів зверніться до кваліфікованого медичного фахівця.